Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 березня 2020 року

у справі «Пендов проти Болгарії»

за заявою № 44229/11

Щодо пропорційності заходу у вигляді вилучення сервера, застосованого в кримінальному провадженні

Фабула справи: Заявник скаржився на вилучення та зберігання органами прокуратури комп'ютерного сервера, що належить йому, в контексті кримінальної справи проти третьої сторони. Вилучення сервера та вміщеної на ньому інформації також призвело до обмеженого функціонування веб-сайту, який керується Заявником та розміщеного на цьому сервері, протягом значного періоду часу.

У 2010 році видавництво поскаржилося до поліції, що книга, опублікована ним, стала доступною в Інтернеті з порушенням авторських прав. Подальше розслідування показало, що сайт, який завантажив книгу, частково розміщувався на сервері, що належить Заявнику. Слідство також встановило приміщення, де зберігався спірний сервер. На той час сервер розміщував і ряд інших веб-сайтів, включаючи один, присвячений японській культурі аніме, що належить Заявнику та керується ним. Обшук був здійснений 21 червня 2010 року поліцією міста Софії. Працівники вилучили сервер Заявника. 23 червня 2010 року Заявника допитали в поліції та з цього часу він неодноразово звертався до прокуратур всіх рівнів щодо повернення свого сервера. Він зазначав, що інформацію, необхідну для розслідування кримінальної справи щодо залучених третіх осіб, можна скопіювати, а сервер можна повернути йому, що на сервері також розміщено кілька інших сайтів, включаючи його власний. Цей веб-сайт припинив свою роботу через вилучення, і деякі пропоновані ним послуги, такі як його чат, не вдалося відновити без даних, що містяться на сервері. Заявник вважав, що закриття його сайту "дискредитувало" його в очах користувачів та його колег. Він також зазначив, що вклав у це багато особистих зусиль та фінансових ресурсів, що особиста кореспонденція користувачів його сайту зберігалася на сервері та вилучення цієї кореспонденції не повинно бути дозволено. Сервер також містив "об'єкти авторського права". 29 червня 2010 року слідчий поліції призначив експертизу, однак, оскільки виявилося, що кримінальне провадження стосовно тих самих фактів вже було відкрито органами прокуратури в іншому місті Трояні, експертиза не проводилася, і 6 серпня 2010 року провадження у Софії було припинено. У листі від 10 січня 2011 року Головна прокуратура попросила дві районні прокуратури встановити, де зберігаються речові докази, і за відсутності необхідності в них, повернути. Сервер Заявника був повернений йому 8 лютого 2011 року.

Правове обґрунтування: стаття 1 Протоколу № 1 не забороняє зберігати речові докази в контексті кримінального розслідування, що триває. Однак такий захід, який стосується контролю за використанням майна (див. Раймондо проти Італії, 22 лютого 1994 року, п.29, серія A № 281-A), повинен відповідати вимогам статті 1 Протоколу №. 1. Таким чином, він повинен бути передбачений законом і переслідувати законну мету. Дії влади також повинні досягти справедливого балансу між загальним інтересом та індивідуальним правом власності (див. Боржонов проти Росії, №18274/04, 22 січня 2009 року, §§57-59 з подальшими посиланнями).

На сервер Заявника було накладено арешт органами прокуратури відповідно до статті 111 Кримінально-процесуального кодексу. Таким чином, вилучення мало підставу у внутрішньому законодавстві. Оскільки було встановлено, що сервер частково розмістив веб-сайт, який підозрюється у порушенні авторських прав - злочині, передбаченому Кримінальним кодексом, Суд також вважає, що накладення арешту переслідувало законні цілі запобігання безладу чи злочину та захист прав інших осіб. Отже, важливе питання полягає в тому, чи був захід пропорційним. Аналізуючи це питання, Суд враховує тривалість утримання майна Заявника, його необхідність, наслідки для Заявника, а також поведінку відповідних органів влади (див. Петьо Петков проти Болгарії, №32130/03, §105, 7 січня 2010 року).

Висновки: сервер Заявника був вилучений 21 червня 2010 року та зберігався до 8 лютого 2011 року, тобто протягом семи з половиною місяців. Це було зроблено в рамках розслідування кримінальної справи проти третіх осіб, а не проти Заявника. Протягом розглядуваного періоду сервер жодним чином не використовувався для цілей розслідування: він не був об'єктом будь-якої експертизи і просто зберігався. Крім того, не було вказано, що будь-яку інформацію, яка могла б мати значення для розслідування, не можна було просто скопіювати. Сервер, схоже, використовувався Заявником для професійної діяльності - він розміщував кілька сайтів, включаючи власний сайт Заявника, і Заявник зберігав свою роботу (програмний продукт, над яким він працював) на ньому.

Той факт, що сервер Заявника ніколи не був досліджений з метою кримінального розслідування, яке спрямоване не на Заявника, а проти третіх осіб, можливість копіювання необхідної інформації, важливість сервера для професійної діяльності Заявника, а також часткова бездіяльність районної прокуратури міста Софії означають, що утримання сервера Заявника між 21 червня 2010 року та 8 лютого 2011 року було непропорційним. Таким чином, національні органи влади не змогли встановити необхідний справедливий баланс між законною метою, що переслідується у справі, та правами Заявника.

Констатовані порушення: право вільно володіти майном (ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції), свобода вираження поглядів (ст.10 Конвенції).

Ключові слова: право вільно володіти майном, свобода вираження поглядів, зберігання речових доказів, порушення авторського права