Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 жовтня 2019 року

у справі «Полях та інші проти України»

за заявою № 58812/15

Щодо застосування до державних службовців обмежувальних люстраційних заходів

Фабула справи: п’ять заявників стверджували, що застосування до них обмежувальних заходів відповідно до Закону України «Про очищення влади» (люстрацію) порушило їх права на повагу до приватного життя. Перші три заявники також скаржилися, що тривала неспроможність національних судів розглянути їхні позови щодо звільнення на підставі цього Закону порушила їхнє право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку за статтею 6 Конвенції. Другий заявник також скаржився на відсутність у його розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з його скаргами.

До роботи у Чернігівській обласній прокуратурі перший заявник розпочинав свою кар’єру як слідчий, потім працював районним прокурором у Чернігівській області. У незазначену дату в або до 2005 року його перевели до Генеральної прокуратури України(далі – ГПУ). Потім він обіймав посади: заступника начальника управління організації роботи з документами ГПУ та начальника управління організації роботи з документами ГПУ. У жовтні 2014 року на підставі відомостей про трудовий стаж першого заявника було звільнено відповідно до Закону «Про очищення влади», заборонено обіймати посади державної служби протягом десяти років, а відомості про його особу було оприлюднено лише на тій підставі, що він обіймав свою посаду у період, визначений у Законі «Про очищення влади». Крім того, хоча у теорії він мав право на оскарження у судах, фактично це право стало ілюзорним, оскільки основне юридичне питання у його справі було заблоковано на рівні Конституційного Суду України. У зв’язку з цим він знаходився у стані невизначеності щодо його приватного та професійного життя. Поява відомостей про його особу в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади», завдало шкоди його репутації, а можливості видалити з нього відомості про його особу в нього не було, поки суди не розглянуть його справу.

Перший заявник зазначив, що багато осіб, пов’язаних із процесом люстрації, обійняли високі посади або збагатилися у період правління корумпованих посткомуністичних еліт, які засуджувалися Урядом. У зв’язку з цим він назвав міністра юстиції та прем’єр-міністра, які були при владі на момент прийняття Закону «Про очищення влади». Він зазначив, що Президент України, який підписав Закон «Про очищення влади», сам був міністром у період з березня до грудня 2012 року, коли при владі був Президент Янукович. Перший заявник наголосив, що його просування по службі у прокуратурі від посади слідчого до працівника Генеральної прокуратури України відбувалось на підставі його службових досягнень. Він не мав жодного стосунку до справ щодо пані Тимошенко та пана Луценка, на які посилався Уряд. Заявник також стверджував, що Закон «Про очищення влади» було прийнято в атмосфері відвертого залякування його прихильниками. Зокрема, він стверджував, що у вересні та жовтні 2014 року вони здійснили кампанію нападів на різних державних службовців і політиків, намагаючись змусити їх відмовитись від посади.

Правове обґрунтування: у низці справ Суд встановив, що люстраційні заходи зачіпали права заявників на повагу до їхнього приватного життя, оскільки вони впливали на їхню репутацію та/або професійні перспективи (див. «Турек проти Словакії», № 57986/00, п.110, ЄСПЛ 2006‑II (витяги); «Соро проти Естонії», № 22588/08, п.56, 03 вересня 2015 року, «Караджанов проти Колишньої Югославської Республіки Македонії», № 2229/15, п.п.70 і 71, 06 квітня 2017 року). Індивідуалізація, хоча загалом вважається необхідною (див. «Зікус проти Литви», заява № 26652/02, п.33, 07 квітня 2009 року, «Адамсонс проти Латвії» №3669/03, 24 червня 2008 року, п.125; «Соро проти Естонії», № 22588/08, 03 вересня 2015 року, п.п.60 і 61, або, у більш широкому розумінні, див. пункт 12 Резолюції ПАРЄ, підпункт «с» пункту 104 Проміжного висновку Венеціанської комісії щодо Закону «Про очищення влади» та публікацію Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо основ проведення перевірки у постконфліктних державах у пунктах 104, 107 і 114, відповідно) не завжди є необхідною у справі щодо кожної конкретної особи та може бути здійснена на законодавчому рівні. Проте для вибору такого підходу мають бути наведені переконливі підстави. Іншими аспектами, які мають враховуватись, під час оцінки відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів за відсутності індивідуальної оцінки поведінки особи, є суворість застосованого заходу та чи розроблено законодавчий механізм достатньо чітко для вирішення нагальної суспільної потреби, яку він має задовольнити пропорційним чином (див., наприклад, у контексті статті 3 Першого протоколу до Конвенції рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП] (Ždanoka v. Latvia) [GC], заява № 58278/00, п.п. 22 – 28, 116 – 136, ЄСПЛ 2006‑IV). Втім, щоб обмежувальний захід відповідав статті 3 Першого протоколу до Конвенції, достатнім може бути менший рівень індивідуалізації, ніж у випадках стверджуваного порушення статей 8 і 11 Конвенції.

Висновки: причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», є прихід до влади пана Януковича, а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа. Обмежувальні заходи такої суворості не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави. Суд також відзначає аргумент першого заявника, що тодішній Президент України, який підписав Закон «Про очищення влади», сам протягом дев’яти місяців перебував на посаді міністра в уряді Президента Януковича. Уряд наголосив на необхідності відновлення громадської довіри до органів державної влади шляхом видимого оновлення їхнього штату, як на одній з ключових цілей Закону «Про очищення влади». Важко зрозуміти, як за таких обставин ціль передбачуваного оновлення штату могла бути досягнута шляхом «очищення» менш важливих посадових осіб. Жодних порушень у призначенні заявників або перебуванні їх на посаді встановлено не було. Усе вказує на те, що до приходу до влади Президента Януковича та під час його президентства їхня кар’єра розвивалася звичайним чином. Ніщо не свідчить, що вони були «поміщені» на державну службу, а під час його президентства їхні кар’єри розвивалися якимось надзвичайно сприятливим чином. Передбачувано нагальний характер застосованих відповідно до Закону «Про очищення влади» заходів нівелюється тим, що вони були застосовані до заявників не умовно або тимчасово, а на десять років. Навіть припустивши, що певні кадрові зміни були невідкладним питанням, ніщо не свідчило, що ситуація залишалася б такою нестабільною упродовж відповідного періоду, що перешкоджала би детальному аналізу особистої ролі кожної посадової особи та на підставі цього аналізу поетапній відмові від таких невідкладних заходів на пізніших етапах.

Не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), право на повагу до приватного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: повага до приватного життя, очищення влади, право на справедливий судовий розгляд, ефективний засіб юридичного захисту, заборона обіймати посади державної служби