Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 жовтень 2011 року

у справі «Rysovskyy v Ukraine»

за заявою № 29979/04

Проникнення за корпоративну завісу

Практикою Європейського суду з прав людини передбачена можливість «проникнення за корпоративну завісу», зокрема, коли «компанія та її власник настільки близько пов’язані, що розрізняти їх було б формальністю» (Kin-Stib and Majkic v Serbia, Application No. 12312/05, Judgment of 20 April 2010, para. 74).

Одним з випадків ситуації такого тісного зв’язку між господарським товариством та його власником визнається випадок, коли:

1. одна особа володіє всіма акціями товариства та
2. ця ж особа одноосібно призначає керівництво товариства.

Так, зокрема, у справі Eugenia Michaelidou Developments Ltd and Michael Tymvios v. Turkey, Application no. 16163/90, Judgment of 31 July 2003, п. 21, Європейський суд зазначив, що «перший заявник є компанією, створеною за правом Кіпру, що у період між квітнем 1988 року та квітнем 1996 року була власником спірного майна. Тим не менш, другий заявник мав повний контроль над першим заявником з моменту його створення у 1986 році… На думку Суду, обидва заявники настільки тісно пов’язані, що було б пустою формальністю вважати кожного з них заявником у власному праві. Насправді, перший заявник є компанією та бізнес-проектом другого заявника». На цій підставі Суд постановив, що власник компанії має право вимагати збитків, заподіяних його компанії.

У цілому ряді справ єдиного власника компанії було визнано постраждалим від заходів, що були застосовані до такої компанії (тобто фактично об’єднано з компанією у правах та обов’язках).

Так, у справі, Ankarcrona v Sweden, Application No. 35178/97, Decision of 27 June 2000, Суд постановив, що єдиний власник компанії може вважатися потерпілим від дій, що нанесли шкоду компанії, оскільки у цьому випадку відсутній ризик того, що між різними акціонерами існуватиме неоднозначна позиція щодо наявності порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та про належні засоби захисту.

У справі G. J. v. Luxembourg, Application no. 21156/93, Judgment of 26 October 2000, para. 24, Суд зазначив, що оскільки заявник володів 90% компанії, якій заподіяно шкоду, фактично вів через неї свою господарську діяльність і тим самим мав пряму особисту заінтересованість у вирішенні справи щодо неї, він має право на пряме отримання компенсації збитків, заподіяних його компанії.

Аналогічні рішення було прийнято у справах Glas Nadezhda EOOD and Anatoliy Elenkov v. Bulgaria, Application no. 14134/02, Judgment of 11 October 2007, п. 40; Khamidov v Russia, Application No. 72118/01, Judgment of 15 November 2007, para. 123; Gubiyev v Russia, Application no. 29309/03, Judgment of 19 July 2011, para. 53.

Аналогічне рішення було прийнято і у справі проти України: див. Rysovskyy v Ukraine, Application No. 29979/04, Judgment of 20 October 2011, para. 60.

Джерело: книга 2 "Таблиці судових рішень неоднакового застосування норм права з кредитних, сімейних, страхових та зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ.

Співавтор: Ростислав Кравець - адвокат, старший партнер АО «Кравець і партнери»

Співавтор: Анна Мартиненко - адвокат АО «Кравець і партнери»