Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 лютого 2008 року

у справі «Guja v. Moldova»[1]

за заявою № 14277/04

Розголошення інформації державним службовцем

Суд зазначає, що державний службовець, під час своєї роботи, може довідатися про внутрішньовідомчу інформацію, у тому числі таємну інформацію, розголошення чи оприлюднення якої відповідає сильному суспільному інтересу. Тому Суд вважає, що сигналізування державним службовцем або працівником публічного сектора про незаконну поведінку або правопорушення за місцем роботи повинно, за певних обставин, користуватися захистом. У світлі згаданого вище обов’язку розважливості, інформація повинна бути спочатку повідомлена керівнику особи або іншій уповноваженій особі чи органу. лише тоді, коли це є явно неможливим, інформація може, як останній засіб, бути розголошена громадськості (див., mutatis mutandis, цитоване вище рішення у справі Haseldine). тому при оцінювання того, чи було обмеження свободи вираження поглядів пропорційним, суд повинен врахувати, чи були заявникові доступні будь-які інші ефективні засоби реагування на правопорушення, яке він мав намір викрити. Крім того, свобода вираження поглядів супроводжується обов’язками та відповідальністю, і будь-яка особа, яка вирішує розголосити інформацію, повинна уважно перевірити, тією мірою, якою це дозволяють обставини, те, щоб інформація була достовірною та надійною (див., mutatis mutandis, Morissens v. Belgium, заява № 11389/85, рішення Комісії від 3 травня 1988 року, DR 56, стор. 127; та Bladet Tromsø and Stensaas v. Norway [GC], заява № 21980/93, параграф 65, ECHR 1999-III). мотив, яким керувався працівник-інформатор, є іншим визначальним чинником при вирішенні того, чи слід надавати захист конкретному випадку розголошення. Наприклад, дії, мотивовані особистою образою, особистою неприязню або очікуванням особистої вигоди, у тому числі матеріальної, не будуть виправданням для особливо високого рівня захисту (див. цитоване вище рішення у справі Haseldine). Важливо встановити, що, розголошуючи інформацію, особа діяла з добрими намірами та була переконана в її достовірності, а також в тому, що розголошення відповідало суспільному інтересу, і що їй не були доступні інші, стриманіші засоби реагування на правопорушення.

Джерело: книга 2 "Таблиці судових рішень неоднакового застосування норм права з кредитних, сімейних, страхових та зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ.

Співавтор: Ростислав Кравець - адвокат, старший партнер АО «Кравець і партнери»

Співавтор: Анна Мартиненко - адвокат АО «Кравець і партнери»