Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 травня 2019 року

у справі «Класенс проти Бельгії»

за заявою № 26564/16

Щодо неналежних умов тримання під вартою

Фабула справи: в Брюсселі та Валлонії відбулися масові протести тюремних наглядачів. У результаті не було забезпечено необхідний мінімальний рівень утримання в тюрмах зі звичайним режимом, більшою чи меншою мірою це залежало від тюрми, в якій відбувалися страйки. Заявник стверджував, що умови тримання під вартою, в яких він перебував під час страйку наглядачів в'язниці, є негуманним та принизливим для людини поводженням. Він скаржиться, що, незважаючи на прийняття рішення про відновлення звичного режиму тримання під вартою, держава не вжила ефективних та конкретних заходів для зміни ситуації, яка тривала до відновлення нормальної роботи наглядачів.

Правове обґрунтування: оцінюючи умови тримання під вартою, слід враховувати сукупні наслідки цих умов та конкретні твердження заявника. Незалежно від необхідності достатнього особистого простору, інші аспекти матеріальних умов тримання під вартою мають значення для визначення того, чи відповідають вони ст. 3 (Муршич проти Хорватії [GC], № 7334/13, § 140 , 20 жовтня 2016 р.). До них відносяться доступ до занять на свіжому повітрі, природного світла чи повітря, наявність вентиляції, достатня кількість опалювальних установок, можливість приватного користування туалетами та дотримання санітарних і основних гігієнічних вимог. Тривалість ув'язнення особи за певних умов також повинна враховуватися (див., Наприклад, Story та інші проти Мальти, № 56854/13 та 2 інших, §§ 112-113, 29 жовтня 2015 року). У цьому відношенні Суд повторює важливість превентивної ролі КПT, яка контролює умови утримання та розробляє стандарти в цьому відношенні. Приймаючи рішення щодо умов тримання заявника, він залишається уважним до цих стандартів та дотримання ними Договірних Держав (Муршич, цитований вище, § 141), а також до висновків, зроблених КПТ під час його візитів.

Обмеження періоду перебування на відкритому просторі є фактором, що погіршує ситуацію заявника, простір якого протягом останніх днів був обмежений камерою без будь-якої свободи пересування (пор. наприклад, Canali v. France, № 40119/09, § 50, 25 квітня 2013 року). Що стосується санітарії та гігієни, Суд нагадує, що доступ до туалетів та підтримання належних гігієнічних умов є важливими елементами людського середовища і що затримані мають право на “вільний доступ до санітарних приміщень та захист їх приватного життя” (Ананьєв та інші, цитовані вище, § 156-157).

Опис умов ув'язнення в тюрмі під час страйку є предметом консенсусу спостерігачів, які відвідували приміщення під час проведення страйку. Цей опис також був використаний апеляційним судом для підтвердження неотримання державою Бельгії умов тримання під вартою, які порушили гідність людини в порушення ст. 3 Конвенції під час страйку. Протягом усієї тривалості страйку, тобто майже два місяці, заявник не мав доступу до жодної діяльності поза його камерою, був утримуваний у своїй камері 24 години на день, за винятком одногодинної поїздки кожні три дні на прогулянку, і мав доступ до душових кабінок лише один чи два рази на тиждень, без можливості отримати засоби гігієни, видачу яких було зупинено.

До цих умов ув'язнення додаються наслідки, що виникають внаслідок відсутності нагляду за безперервністю здійснення обов'язків офіцерів в'язниці під час страйку, а саме через те, що затримані стали залежними від відмови великої кількості працівників пенітенціарної служби від здійснення своїх обов’язків, приречені жити в умовах нерегулярності надання мінімальних послуг, не знаючи, коли страйк закінчиться, а отже, без жодних перспектив покращення ситуації, позбавлені майже всіх контактів із зовнішнім світом, наприклад, використання телефону, сімейні візити або зустрічі зі своїми адвокатами.

Висновки: сукупний ефект від постійної відсутності фізичних навантажень, багатьох недоліків у дотриманні елементарних гігієнічних правил, відсутності контакту із зовнішнім світом та неможливості задоволення базових потреб, безумовно спричинив заявникові страждання, яке перевищило неминучий рівень страждань, властивий застосуванню позбавлення волі. Такі умови тримання під вартою означають принизливе поводження за змістом ст. 3 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції) та право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Ключові слова: приниження гідності, нелюдське поводження, повага до людської гідності, виконання покарання