Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 03 вересня 2019 року

у справі «Джанаскевієн проти Литви»

за заявою № 69717/14

Щодо цивільного позову як ефективного способу захисту проти ймовірних порушень презумпції невинуватості

Фабула справи: заявниця скаржилася, що вона не мала можливості оскаржити судові вироки проти інших осіб, які вплинули на її право на презумпцію невинуватості, що становило порушення ст.13 Конвенції.

2007 року було розпочато досудове розслідування за фактами шахрайського привласнення майна у великих розмірах, вчинених організованою групою у 2005–2007 роках. Більше тридцяти осіб та компаній були підозрювані у співучасті у здійсненні такої злочинної діяльності.

Правоохоронні органи офіційно повідомили заявницю про підозру у вчиненні шахрайства організованою групою, організатором якої вона була. Згідно з повідомленням заявниця як керівник організованої групи та інші особи, які входили до її складу, зокрема особи, до відання яких входило керівництво декількома компаніями, на ім’я яких підроблювались рахунки-фактури та інші бухгалтерські документи, сприяли іншим компаніям у привласненні коштів у вигляді несплати податку на додану вартість. За фактами вчинення вищевказаних злочинів було розпочато декілька досудових розслідувань, матеріали яких згодом були направлені до суду.

Рішеннями суду було визнано винними у пред’явлених обвинуваченнях декількох осіб; рішення також включали в себе твердження, що заявниця, інші особи, які отримали підроблені рахунки-фактури та грошові кошти, та обвинувачені діяли спільно.

2014 року заявниці та іншим співучасникам було пред’явлено обвинувачення у вчиненні зазначених вище злочинів. В обвинувальному акті зазначалося, що докази вчинення заявницею злочинів містяться у кримінальних справах проти інших осіб та компаній.

2018 року всі обвинувачені у справі звернулися до суду з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Суд закрив кримінальне провадження проти заявниці та інших співобвинувачених у зв’язку зі спливом строку давності. Суд вказав, що кримінальні правопорушення були імовірно вчинені у 2005—2007 роках, і навіть враховуючи серйозність пред’явлених обвинувачень, строк давності відповідно до закону складає десять років, а інформація про те, що обвинувачені вчинили нові злочини або переховувались від слідства та/або суду, відсутня.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що ст.13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобів захисту, за допомогою яких можна скаржитися на порушення прав та свобод Конвенції.

Тому, хоча держави-учасниці Договірних Держав мають певний розсуд щодо того, яким чином вони виконують свої зобов'язання згідно з цим положенням, повинен бути внутрішній засіб захисту, що дозволяє компетентному національному органу розглянути суть відповідної скарги Конвенції та надати відповідне рішення.

Обсяг зобов'язання згідно зі ст.13 Конвенції змінюється залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції, але засіб захисту повинен у будь-якому випадку бути "ефективним" як на практиці, так і в законі.

За певних обставин сукупність засобів правового захисту, передбачених національним законодавством, задовольняє вимоги ст.13 Конвенції (див. Де Томмазо проти Італії [GC], №43395/09, §179, 23.03.2017 року).

Суд також наголошує, що Уряд-відповідач зобов'язаний проілюструвати практичну ефективність засобів захисту, які вони пропонують у конкретних обставинах, на прикладі судової практики відповідних національних судів чи рішень адміністративних органів (див. Варгу та Інші проти Угорщини, №14097/12 та 5 інших, § 50, 10.03.2015 року).

Суд раніше визнав, що засіб цивільного законодавства в принципі може вважатися ефективним проти ймовірних порушень презумпції невинуватості (див. Гуцанови проти Болгарії, № 34529/10, § 178, ЄСПЛ 2013 (витяги)). У кількох випадках було встановлено, що за цивільним законодавством засоби захисту, пропонуючи можливість отримання грошової компенсації разом з різними іншими процедурами визнання або припинення порушення презумпції невинуватості, є ефективними в розумінні Конвенції (див. Баб'як та інші проти Словаччини (ухв.), № 73693/01, 30 березня 2004 р.; Маркіані проти Франції (ухвал ), № 30392/03, 27 травня 2008 р., і Рінгвальд проти Хорватії (ухв.) [комітет ], № 14590/15 та 25405/15, §§ 54-56, 22 січня 2019 року).

У цій справі Уряд наводив кілька прикладів національної судової практики, в яких особи заявляли, що заяви, що представляють їх винними у вчиненні кримінального злочину, порушили їх честь і гідність, і один з них досяг успіху в отриманні грошової компенсації (див. параграф 51 вище).

Більше того, у цій справі Суд не виявляє жодних виняткових обставин, які могли б звільнити заявника від зобов'язання скористатись компенсаційним засобом, визначеним урядом. У зв'язку з цим Суд повторює, що наявність простих сумнівів у перспективах успіху певного засобу правового захисту, який, очевидно, не є марним, не є поважною причиною невичерпання цього способу відшкодування (див. Вучкович та інші , цитовані вище, § 74, та Scoppola проти Італії (№ 2) [GC], № 10249/03 , § 70, 17 вересня 2009 року).

Однак заявниця не подала цивільного позову про відшкодування шкоди за порушення її честі та гідності (див. Пункт 44 вище), а також не вимагала від обласного суду продовжувати розгляд кримінальної справи проти неї після того, як вона стала достроковою та виправданою. її, щоб усунути будь-які сумніви щодо її невинуватості (див. пункти 33, 34 та 42 вище; див., mutatis mutandis, Адольф проти Австрії, 26 березня 1982 р., § 40, серія А № 49).

У цій справі Суд вже вивчив внутрішні засоби захисту, запропоновані Урядом, і встановив, що заявник мав ефективний засіб захисту за цивільним законодавством.

Висновки: заявницю не було позбавлено можливості оскаржити судові вироки проти інших осіб, які вплинули на її право на презумпцію невинуватості. На думку Суду, цивільно-правовий засіб, вказаний Урядом, не видається неефективним щодо скарги заявниці на її право вважатись невинуватою.

Констатовані порушення: не було встановлено порушення права на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: правовий захист, захист від обвинувачень, основа обвинувачення, надання належних доказів вини, закінчення строків позовної давності, оскарження дій правоохоронних органів, доведення вини належним способом