Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 квітня 2019 року

у справі «Лінгурар проти Румунії»

за заявою № 48474/14

Щодо жорстокого поводження правоохоронців у зв’язку з дискримінацією за ознакою етнічного походження

Фабула справи: заявники скаржилися на те, що працівники міліції жорстоко поводилися з ними під час рейду, і що розслідування цих подій не було ефективним. Вони також скаржилися, що влада використовувала стереотипні аргументи для обґрунтування втручання поліції.

Заявники є ромами за національністю. За словами заявників, декілька співробітників поліції і жандармів, що використовували відповідний одяг для проведення спецоперацій, у т. ч. балаклави, під час проведення рейду виламали вхідні двері вранці, витягнули заявників з ліжок та побили. Двох чоловіків працівники поліції продовжували бити у дворі, а в подальшому доставили їх до відділу поліції для проведення допиту. Там їх оштрафували, після чого відправили додому.

Після проведення такого «рейду» сім'я заявників поїхала до місцевої лікарні для отримання медичної допомоги у зв'язку із болями в області живота, грудної клітки тощо. За результатами проведення огляду щодо трьох заявників було зроблено медичний висновок про те, що їхні тілесні ушкодження спричинено ударами тупих твердих предметів.

Заявники звернулися до органів прокуратури зі скаргою на незаконні дії працівників правоохоронних органів та на завдання їм тілесних ушкоджень. Оскільки за результатами попереднього розслідування не було встановлено достатньо доказів вини працівників правоохоронних органів, суди доручили органам прокуратури провести подальше розслідування та обґрунтувати, окрім іншого, походження тілесних ушкоджень заявників. У ході повторного досудового розслідування було встановлено, що заявники-чоловіки отримали тілесні ушкодження в результаті використання сили працівниками поліції задля їх знерухомлення; а тілесні ушкодження жінок-заявників можна пояснити «специфічною поведінкою ромів», а саме «смиканням власного волосся, плесканням по своїх обличчях та гучними криками з метою налякати поліцейських».

Прокурор також зазначив, що більшість жителів міста були порушниками закону та характеризувались агресивною поведінкою до працівників поліції. Заявники оскаржували рішення прокурора, проте суди відхилили їхню скаргу з мотивів належних пояснень прокурорів щодо походження тілесних ушкоджень заявників та встановлення того, що застосована працівниками поліції фізична сила до заявників не була надмірною. Суди та органи прокуратури також відхилили аргумент заявників про те, що практика нападів на ромів з боку працівників правоохоронних органів була поширеною.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що після проведення спецоперації, заявники отримали травми і потребували медичної допомоги.

Суд зазначає, що у своїх поданнях Уряд стверджував, що застосування сили було необхідним та пропорційним, а заявники поводили себе провокуюче та не проявляли достатньої поваги до правоохоронних органів. Однак ніщо не говорить про те, що чотири жандарми, які знерухомлювали заявників та входили до складу міліції з вісімдесяти п’яти офіцерів, присутніх на місці події, були спровоковані заявниками.

Щодо гіпотези влади про те, що тілесні ушкодження, понесені другим та четвертим заявниками, були заподіяні самостійно, Суд зазначає, що, окрім заяв працівників міліції, присутніх на місці події, немає жодних доказів, що підтверджують це.

Що стосується звинувачень у дискримінації, Суд повинен встановити, чи є расові упередження причиною втручання поліції. Суд зазначає, що в плані втручання поліції, влада визначила етнічний склад цільової спільноти і згадується про нібито антигромадську поведінку ромів і нібито високу злочинність серед них. Прокурор також вважає, що поліцейський рейд був необхідний внаслідок проблем, які виникають з циганської громадою і їх злочинною поведінкою.

Суд зазначає , що заявники скаржилися владі про те, що вони сприймаються як часті та необґрунтовані акти насильства з боку співробітників поліції в відношенні громади рома (див п.п. 29, 31, 41 і 43 вище). Проте, влада ухвалила в якості обґрунтування для застосування сили оцінки проводиться поліцією, в якій негативний висновок, здавалося, на які були витягти з етнічного складу співтовариства (див п.п. 13 і 39 вище). Приймаючи це виправдання, вітчизняні суди не засуджували те, що представляється дискримінаційним використанням етнічного профілювання владою. Більше того, влада повернулася до посилань на випадки, коли члени ромської громади були жорстокими по відношенню до службовців правоохоронних органів, не пояснюючи, наскільки ці приклади мали будь-яке відношення до даної справи, оскільки вони не мали подібності до ситуація заявників та не мала прямого зв'язку з цією справою.

На думку Суду, у ситуаціях, коли є докази закономірностей насильства та нетерпимості щодо етнічної меншини, позитивні зобов’язання, покладені на Держави-члени, вимагають більш високого рівня реагування на передбачувані випадки упередженості. У цьому контексті сам факт того, що в даному випадку стереотипи щодо "поведінки ромів" є характеристикою оцінкою ситуації, можуть викликати підозри у дискримінації за етнічною ознакою. Однак скарги заявників про дискримінацію ромської громади були відхилені національними органами та судами без будь-якого поглибленого аналізу всіх відповідних обставин справи.

Висновки: спосіб, яким влада виправдовувала та здійснювала поліцейський рейд, свідчить про те, що поліція здійснювала свої повноваження дискримінаційно, передбачаючи, що заявники є злочинцями через їх етнічну належність. Цей висновок також підтверджується загальними повідомленнями про расових стереотипи щодо ромів, представлених третьою стороною. Такі твердження виходять за рамки простого вираження стурбованості з приводу етнічної дискримінації в Румунії. Це конкретно показує, що рішення про проведення рейду поліції та застосування сили проти заявників приймалися з міркувань, заснованих на етнічному походженні заявників. Влада автоматично пов’язувала етнічну приналежність до злочинної поведінки.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) в процесуальному аспекті, заборона дискримінації (ст.14 Конвенції).

Ключові слова: свавільні дії правоохоронних органів, свавільне затримання, обмеження особистої свободи, зневажливе відношення до меншин, соціальні утиски етнічної меншини, необгрунтоване звинувачення