Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 03 вересня 2019 року

у справі «Добровіцька та інші проти Республіки Молдова та Росії»

за заявами № 41660/10 та іншими

Щодо тримання під вартою в принизливих умовах на території самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки»

Фабула справи: кожен із заявників був затриманий/ув’язнений представниками влади самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки» (далі - “ПМР”). Всі заявники, окрім заявника за скаргою № 28972/13, скаржилися на незаконне ув'язнення, нелюдські умови перебування під вартою, несправедливий суд та відсутність ефективного засобу правового захисту щодо їхніх скарг.

Правове обґрунтування: ст.3 Конвенції закріплює одну з найважливіших цінностей демократичного суспільства. Вона забороняє тортури чи нелюдські чи принизливі поводження чи покарання, незалежно від обставин та поведінки жертви (див.Лабіта проти Італії [GC], №26772/95, §119, ECHR 2000-IV).

Суд зазначає, що заявники навели детальні описи своїх умов тримання під вартою. Поширеними порушеннями є темні камери без дотримання гігієни, переповненість, зараження комахами-паразитами.

Суд зазначає, що умови ув'язнення, що склалися в тих самих в'язницях, в яких заявників тримали під вартою, вже були визнані нестандартними (див. Брага проти Республіки Молдова та Росія; №76957/01, § 37, 17.10.2017 року; Еріоменко проти Республіки Молдова та Росія, №42224/11, § 57, 9.05.2017 року; Апков проти Республіки Молдова та Росія, №13463/07, §43, 30.05.2017 року; Драчі проти Республіки Молдова та Росія, №5349/02, п.58, 17.10.2017 року).

Заявник за скаргою № 28972/13 скаржився, що йому не надавали медичну допомогу, необхідну за його станом. Він згадував про серйозні захворювання, які він переніс (гострий інфаркт міокарда, стенокардія та гіпертонічна хвороба).

Суд зазначає, що жоден Уряд не заперечував версію подій заявника. Він також зазначає, що заявник уже переніс серцевий напад. Відповідно, йому явно потрібно було контролюватись спеціалізованим лікарем, щоб уникнути повторення такого нападу, чого не було зроблено. Той факт, що він помер від серцевого нападу невдовзі після звільнення, лише підтверджує серйозність його стану. Однак з документів у матеріалах справи випливає, що він не перебував під яким-небудь конкретним медичним наглядом. Більше того, влада "ПМР" відмовилася видавати виписки з медичної карти заявника у в'язниці.

Суд повинен визначити, чи виконала Республіка Молдова свої позитивні зобов'язання щодо вжиття відповідних та достатніх заходів для забезпечення прав заявників відповідно до ст. 3 Конвенції.

Що стосується першого аспекту зобов’язання Молдови відновити контроль, Суд встановив, що з моменту початку бойових дій у 1991 та 1992 роках до липня 2010 року Молдова вжила всіх заходів, що були в її юрисдикції. Події, на які скаржились у всіх поданих заявах (крім заяви №28972/13 ), розпочалися до липня 2010 року та закінчились у різний час після цього. Події, про які йдеться у заяві №28972/13 відбулися у 2013 році. Суд зазначає, що жодна із сторін не представила жодних доказів того, що Республіка Молдова змінила свою позицію щодо придністровського питання після липня 2010 року.

Що стосується другого аспекту позитивних зобов’язань, а саме забезпечення поваги особистих прав заявника, Суд встановив, що Республіка Молдова не виконала повною мірою свої позитивні зобов'язання, настільки, що з травня 2001 року вона не вживала усіх доступних заходів в ході переговорів з "ПМР" та російською владою, щоб припинити порушення прав заявників.

Висновки: Суд вважає, що влада Молдови не мала реальних засобів для покращення умов утримання в тюрмах "ПМР", а також не могла перевести заявників до інших в'язниць. Вони також не могли належним чином розслідувати звинувачення у жорстокому поводженні, недостатній медичній допомозі чи звинуваченні у незаконному затриманні. Як наголошували деякі заявники, кримінальне розслідування щодо протиправних дій влади "ПМР" довелося призупинити через відсутність співпраці з боку цього регіону, що унеможливлювало будь-яке змістовне переслідування.

Суд встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль над "ПМР" під час затримання заявників . У світлі цього висновку та відповідно до його судової практики не слід визначати, чи здійснює Росія детальний контроль за політикою та діями підпорядкованої місцевої адміністрації. Завдяки постійній військовій, економічній та політичній підтримці "ПМР”, відповідальність Росії презюмується.

Констатовані порушення: не було встановлено порушення заборони катування (ст.3 Конвенції) Республікою Молдова, було порушення ст.3 Конвенції Російською Федерацією; не було встановлено порушення права на свободу та особисту недоторканність (п.1 ст.5 Конвенції) Республікою Молдова, було порушення п.1 ст.5 Конвенції Російською Федерацією, стосовно всіх заявників, окрім заяви п. Boltenco;не було встановлено порушення права на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції) Республікою Молдова, було порушення п.1 ст.6 Конвенції п.1 ст.6 Конвенції Російською Федерацією щодо заяв п. Petiș, п. Ciumacenco, п. Doagă та п. Gherghelejiu; не було встановлено порушення свободи пересування (ст.2 Протоколу №4 до Конвенції) Республікою Молдова, було порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції Російською Федерацією стосовно п. Dobrovitskaya; не було встановлено порушення права на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції) Республікою Молдова, було порушення ст.13 Конвенції Російською Федерацією щодо п. Ursu, п. Samatov, п. Boltenco, п. Beșleaga та п. Bevziuc.

Ключові слова: законність затримання, невиправдане тримання під вартою, обмеження свободи пересування, надання ефективної медичної допомоги, умови тримання у тюрмах, свавільне позбавлення свободи, незаконне затримання, законний суд, заборона залишати територію, юрисдикція держави, підконтрольна територія