Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 вересня 2019 року

у справі «ТОВ «Агро Фрідо» проти Болгарії»

за заявою № 39814/12

Щодо правомірності відкриття повторного провадження та скасування остаточного рішення

Фабула справи: компанія-заявник скаржилась відповідно на повторне відкриття судового провадження та скасування апеляційним судом свого попереднього рішення.

У 2006 році заявник ТОВ подало заявку на отримання субсидії за програмою «SAPARD» для проекту будівництва сільськогосподарського ринку. В державі ця програма адмініструвалась урядовим агентством.

Голова цього агенства відхилив заявку ТОВ, встановивши, що ТОВ не додало до заявки необхідних документів, яка загалом не відповідає встановленим програмою вимогам, оскільки проект передбачав, що на ринку будуть реалізовуватись саджанці винограду, а фінансування в рамках програми «SAPARD» могло бути надано для сільськогосподарських ринків, де реалізовуються лише овочі, фрукти, квіти та рибна продукція. Не погодившись із відхиленням заявки, ТОВ звернулося до суду.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про скасування рішення агентства та направлення заяви на перегляд. Суд вказав, що ТОВ виконало всі вимоги та подало необхідні відомості, а саджанці винограду є сільськогосподарською продукцією і можуть реалізовуватись на відповідному ринку. Однак, заявка на отримання субсидії вже не могла бути переглянута.

Голова агентства проінформував ТОВ про те, що укладання контрактів між ним та кінцевими бенефіціарами в межах програми «SAPARD» було припинено в жовтні 2007 року, з причини набуття державою членства у Європейському Союзі 1.01.2007 року.

У 2010 році ТОВ подало позов до агентства з вимогою відшкодування шкоди у розмірі субсидії, яка мала б бути отримана ТОВ у разі прийняття його заявки та відсотків нарахованої пені. Рішенням адміністративного суду позов ТОВ було відхилено, проте за поданою ТОВ апеляцією апеляційний суд скасував попереднє рішення суду та у повному обсязі задовольнив вимоги ТОВ про відшкодування шкоди.

Це рішення суду не підлягало оскарженню і набуло статусу остаточного. Міністр фінансів, діючи від імені держави, подав заяву про перегляд рішення апеляційного суду, яка була задоволена. Міністр вказав, що оскільки виплати по програмі «SAPARD» вже припинені, то сума відшкодування має бути сплачена за кошти державного бюджету, а тому рішення апеляційного суду мало вплив на функціонування держави, хоча вона участі в цьому процесі не брала. Апеляційний суд задовольнив заяву Міністра про перегляд, скасував своє рішення та призначив перегляд справи. За результатами повторного перегляду суд відхилив позов ТОВ. Суд встановив, що прямого причинно-наслідкового зв'язку між відмовою агентства в наданні субсидії ТОВ та будь-якою шкодою, яку зазнало ТОВ, немає, оскільки виплата такої субсидії могла бути здійснена лише після здійснення ТОВ інвестування в проект. Однак проект ТОВ по будівництву ринку сільськогосподарської продукції в життя втілено не було.

Правове обґрунтування: апеляційний суд, проводячи повторний розгляд та скасовуючи своє рішення, спирався на положення, спрямовані на забезпечення прав третіх осіб, які не брали участі, але на їх права впливали судові процеси. Суд встановив, що захист прав та законних інтересів таких третіх осіб, в принципі, може бути законною причиною, яка виправдовує відміну остаточного рішення, не суперечивши принципу правової визначеності (див. Проценко проти Росії, № 13151/04, п. 32-34, 31.07.2008 р. та Карен Погосян проти Вірменії, № 62356/09, п.47, 31.03.2016 р.).

Апеляційний суд встановив, що держава в особі Міністра фінансів зазнала негативного впливу від рішення суду і мала право брати участь у провадженні, що виправдовувало їх повторне відкриття та повторне дослідження обставин справи.

Суд, зі свого боку, приймає висновок національного суду про те, що ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства, що встановлює умови для повторного відкриття адміністративного судочинства було встановлено. Він зауважує, що дійсно, агентство виплачувало кошти, і що через закриття програми, збитки, завдані компанії-заявнику в оскаржуваному рішенні, повинні були б бути сплачені державою.

Компанія - заявник під час оспорювання повторного відкриття провадження у його справі, послалася на ряд попередніх справ проти Болгарії щодо законної сили і стабільності остаточних рішень. Однак Суд вважає, що цю справу слід відрізняти. Рішення, на які посилається компанія-заявник, стосувалися процесу реституції, тоді як дана справа встановлена ​​в іншому контексті.

Розглянута справа стосується, як обговорювалося вище, повторного відкриття деліктного розгляду, спочатку закінченого на користь компанії-заявника на умовах, передбачених законодавством. Таким чином, таке повторне відкриття не було таким, як це було у випадках, на які покладається компанія-заявник.

Суд вважає, що скасування рішення апеляційним судом на користь компанії-заявника було спрямовано на забезпечення прав третьої сторони, передбачених внутрішнім законодавством.

Більше того, Суд зауважує, що після повторного відкриття справи компанії-заявника національні суди відхилили її позовну заяву про деліктну відповідальність на підставі факторів, які раніше не були встановлені, а саме подання компанією-заявником у заяві про субсидію підроблених або недійсних документів. Таким чином, схоже, повторне відкриття провадження законно слугувало меті виправлення попередньої судової помилки.

Щодо впливу повторного відкриття на індивідуальну ситуацію компанії-заявника, Суд зауважує, що рішення апеляційного суду, хоча і вважається остаточним, не виконувалося і було оскаржене Міністром фінансів незабаром після його винесення та відповідно до внутрішніх законодавчих положень про повторне відкриття. Крім того, під час повторного розгляду позову про відшкодування національні суди дійшли висновку, що не існує прямого причинно-наслідкової зв'язку між шкодою та ненаданням агентством субсидії. Зокрема, було відмічено, що субсидія може бути виплачена лише після того, як компанія-заявник сама зробила заплановані інвестиції та побудувала сільськогосподарський ринок, але цього не було зроблено.

Висновки: повторне відкриття провадження у справі та скасування рішення апеляційного суду було необхідним у зв'язку із істотними та переконливими обставинами, а саме захист прав третіх осіб та виправлення помилок у рішення, і що це не було порушенням принципу правової визначеності.

Констатовані порушення: не було встановлено порушення права на справделивий суд (п.1 ст.6 Конвенції); не було встановлено порушення права на захист права власності (ст.1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: програма розвитку сільських регіонів, державна програма субсидій, умови отримання субсидії, умови повторного розгляду справи, завдання шкоди державному бюджету, остаточність судового рішення, підстави скасування рішення суду, державний фонд, фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників