Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 квітня 2019 року

у справі «Сарварі та інші проти Греції»

за заявою № 38089/12

Щодо проведення неефективного розслідування жорстокого поводження поліцейських

Фабула справи: заявники скаржилися, що проведення розслідування нападу поліцейських було неефективним, вироки так і не були виконані. Вони стверджують, що вони зазнали жорстокого поводження з боку правоохоронців.

2004 року громадянин Афганістану, перебуваючи під наглядом працівників поліції, втік із зали судового засідання. Згодом поліція розшукувала втікача в будівлі, де проживали заявники – громадяни Афганістану. Декілька днів потому один з телевізійних каналів оприлюднив звіт, який містив заяви про те, що працівники правоохоронних органів, використавши силу, проникли до готелю, де проживали афганські громадяни, та жорстоко поводилися з ними. Факти були встановлені апеляційним кримінальним судом.

Так, двоє співробітників поліції разом з іншими поліцейськими, яких не можна було ідентифікувати, оскільки вони не були одягнуті у формений одяг, зайшли до будівлі, де проживали громадяни Афганістану, з метою пошуку втікача. Вони розбудили всіх людей, які знаходились у будівлі, зібрали їх разом у вітальні та змусили стали до стіни. Надалі працівники поліції показали особам фотографію злочинця і запитали їх, чи знають вони його і чи бачив його хтось в цьому районі. Працівники поліції також завдали особам тілесних ушкоджень кулаками та палицями. Наступного дня вони повернулися до цієї ж будівлі і повторили свої дії.

Окрім того, один із заявників стверджував, що в той день він перебував у відділенні поліції. У різні дати заявники проходили медичні огляди; деякі з них мали тілесні ушкодження. Дев'ятеро заявників подали відповідні скарги, також всі заявники звернулися з позовом проти держави з метою відшкодування завданої їм шкоди. Як наслідок, було проведено розслідування та розпочато дисциплінарне провадження. Дисциплінарна колегія відсторонила від посад двох поліцейських на шість місяців. Цей вид стягнення так і не був застосований, оскільки один вже не перебував на службі, а інший звільнився з органів поліції. Апеляційний суд визнав їх обох винними та призначив їм покарання у виді позбавлення волі за вчинений напад. Однак обидва вироки було призупинено.

Правове обґрунтування: щодо заявників під номерами 4, 7 та 8, Суд зазначає, що в цій справі розгляд справи тривав протягом семи років. Зокрема, він зазначає, що попередня фаза кримінального розслідування тривала приблизно п’ятт років. Однак не здається, що під час цього етапу органи прокуратури проводили будь-яке розслідування між груднем 2004 року та квітнем 2006 року.

Правда, що в даному випадку слідство було дещо складним. Однак тривалість попереднього етапу, який включав період бездіяльності більше одного року, ймовірно, погіршить ефективність розслідування.

Суд нагадує, що докази, отримані в ході судово - медичної експертизи є ключовими в розслідуванні тверджень про жорстоке поводження. Суд не може не відзначити, що звіти в даному випадку зі сторони експертів були неясними і не відповідали вимогам міжнародних документів. Він, зокрема, зауважує, що ці звіти не містили ні повідомлень про факти, про які повідомили зацікавлені особи, ні вказівки щодо моменту їх настання, і що вони просто вказували, що ніякої травми не виявлено. Він також зазначає, що вони не уточнювали, чи була поліція, яка супроводжувала заявників під номерами 4 та 7, під час експертизи, і якщо так, то якою була їх поведінка.

Що стосується оцінки можливого расистського мотиву, Суд зазначає, що цей елемент не був предметом ретельного вивчення національними судами, а саме апеляційним судом. Крім того, правоохоронці не допитувалися про їх відношення до етнокультурної групи, до якої належали жертви.

На підставі викладеного Суд вважає, що заявники за номерами 4, 7 та 8 не отримали ефективного розслідування.

Щодо заявників під номерами 2, 3, 6 та 10, Суд зауважує, що, на думку заявників, національні суди не врахували обставин, пов’язаних із заподіянням скарги на жорстоке поводження.

Суд також зауважує, що Греція ввела в дію положення кримінального законодавства, що карають практики, що суперечать ст.3 Конвенції. Таким чином, ст. 137А Кримінального кодексу передбачено, що будь-яка посадова чи військова особа, чиї обов'язки включають в себе переслідування, допит чи розслідування кримінальних чи дисциплінарних злочинів, виконання санкцій або тримання під вартою чи нагляд за ув'язненим, карається позбавленням волі, якщо піддає катуванню, виконуючи свої функції, особу, яка перебуває під його владою.

Суд відзначає відсутність будь-якого причинно-наслідкового зв’язку між поведінкою заявників та застосуванням силою поліцейськими. Нічого в матеріалах справи не вказує, що заявники неадекватно себе поводили по відношенню до поліцейських. Навпаки, дані свідчать про те, що заявлене жорстоке поводження було нанесено заявникам з метою отримання інформації про втікача. Крім того, слід зазначити, що заявник під номером 2 був неповнолітнім на той час. Але ці моменти не були враховані національними судами.

Що стосується оперативного розслідування, Суд зазначає, що вона не відповідала розумним строкам. Суд вважає, що розслідування щодо заявників 2,3,6 та 10 так і не забезпечило притягнення винних до відповідальності за вчинені злочини.

З приводу заявника 1, він зауважує, що апеляційний суд висловив сумніви щодо чи він відчув на собі тортури. Суд зазначає, що твердження заявника походять з висновку медичного огляду, що вказали на удари, травми і, що він мав труднощі в ходьбі. За цих обставин, він вважає, що цей медичний сертифікат повинен був ретельно оцінений національними судами. Суд вважає, що заявник 1 не отримав ефективного розслідування.

Що стосується заявника під номером 5, Суд зауважує, що він подав кримінальну скаргу щодо працівників міліції. Суд зазначає, що суд присяжних жодним чином не зробив згадки про порушення кримінальної справи від відповідної особи. Суд вважає, що заявнику 5 так і не було забезпечено належне розслідуванн його скарги.

Висновки: всі дев’ять заявників не отримали бажаних результатів від кримінального розслідування. Працівників міліції так і не було притягнуто до відповідальності за жорстоке поводження із заявниками.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) у процесуальному аспекті щодо дев’яти заявників; матеріальний аспект щодо чотирьох заявників.

Ключові слова: неупередженість розслідування, накладення дисциплінарного стягнення, притягнення винних осіб до відповідальності, завдання поліцейськими тілесних ушкоджень, фізичний примус правоохоронців, надмірна тривалість провадження, дискримінація за ознакою етнічного походження, висновки судово- медичних експертів