Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 березня 2019 року

у справі «Мешенгов проти Росії»

за заявою № 30261/09

Щодо розслідування факту жорстокого поводження працівників поліції із затриманим

Фабула справи: заявник скаржився на жорстоке поводження та катування працівниками правоохоронних органів під час його затримання та проведення допитів задля отримання зізнавальних показань; стверджував, що йому перекривали доступ до кисню, катували електрострумом, неодноразово били, в результаті чого заявник декілька разів втрачав свідомість. Заявник скаржився на те, що його заяви та твердження про катування з метою отримання зізнавальних показань суди необґрунтовано відхилили, крім того, не було проведено жодного розслідування факту застосування до нього тортур та жорстокого поводження.

Справа стосується обставин, за яких було порушено кримінальне провадження за фактом зникнення чоловіка. Заявник був підозрюваним у вчиненні вбивства з обтяжуючими обставинами. В результаті розслідування справи, його було визнано винним у вчиненні вбивства чоловіка, крадіжці та інших злочинах і призначено покарання у виді 19 років позбавлення волі.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що заявника було заарештовано. Провівши певний час під вартою поліції, заявник, отримав від працівників ізолятору численні синці та потертості. За словами експерта, травми були завдані твердими предметами з обмеженою площею поверхні приблизно за два дні до обстеження і навряд чи були завдані самостійно. Суд вважає, що тілесні ушкодження, можливо, могли бути наслідком застосування наручників та ударів, нібито доставлених органом поліції (див. «Ксенз та інші проти Росії», № 45044/06 та 5 інших, §§ 14, 74, 81 та 96, 12.12.2017 року та “Сергій Рябов проти Росії”, № 2674/07, п.15 та 40, 17.07.2018 року).

Вищезазначені фактори є достатніми, щоб зробити висновок на користь розповіді про події заявника та переконати Суд у тому, що твердження заявника про жорстоке поводження під вартою поліції були достовірними.

Що стосується відсутності скарг заявника стосовно передбачуваного жорстокого поводження в різних офіційних документах, цілком можливо, що вони не були зроблені через те, що він був наляканий після жорстокого поводження, все ще знаходиться під контролем співробітників поліції.

Щодо твердження Уряду, що всі травми заявника були заподіяні внаслідок законного використання сили під час його арешту, не підтверджується фактами. Заяви працівників міліції, які заарештували заявника, не містять жодних ознак того, що заявник чинив опір арешту. Відсутність повідомлень осіб, які заарештовували заявника, про будь-які застосовані сили, отримані тілесні ушкодження чи надану медичну допомогу повністю підриває довіру до пояснень Уряду (див. Давітідзе проти Росії , №8810/05, 30.05.2013 року; Рябцев проти Росії, №13642/06, 14.11.2013 року; Анненков та інші проти Росії, №31475/10, 25.07.2017 року та Шевцова проти Росії, №36620/07, 3.10.2017 року).

Твердження заявника про його травми, які є результатом жорстокого поводження з боку співробітників поліції були відхилені владою на підставі попереднього розслідування, який є початковим етапом у вирішенні кримінальної справи, і зазвичай супроводжується відкриттям кримінальної справи та проведенням розслідування, якщо зібрана інформація виявила елементи кримінального правопорушення. Влада зобов'язана порушити кримінальне провадження та провести належне кримінальне розслідування, в рамках якого проводиться повний комплекс слідчих заходів.

Суд зазначає, що через чотири роки після передбачуваного жорстокого поводження заявника не допитували, а працівників міліції не було ідентифіковано та опитано щодо опору заявника під час його арешту.

Суд вважає, що Уряд не представив докази, які можуть викликати сумніви у справі заявника про події, які, таким чином, вважаються встановленими (див. Олісов та інші проти Росії, №10825/09 та 2 інших, §§83-85, 2.05.2017 року).

Висновки: у будь-якому випадку, владу попередили про можливість застосування насильниства проти заявника, коли в місцях тримання під вартою та у висновку експерта було зафіксовано численні травми заявника. Таким чином, навіть без прямої скарги заявника, обов'язок щодо розслідування вже виник на цій стадії. Це пояснюється тим , що ст.3 Конвенції вимагає офіційного розслідування в тих випадках , коли є досить чіткі ознаки того, що жорстоке поводження мало місце (див.Велівши проти Болгарії, № 43531/08, §60, 16.04.2013 року). Слідчий ізолятор фактично передав інформацію, що стосується травми заявника до органів для розслідування.

Суд встановив, що заявника було піддано нелюдському та принижуючому гідність поводженню з боку міліції. Також не було проведено детального та ефективного розслідування факту жорстокого поводження.
Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) у матеріальному та процесуальному аспекті.

Ключові слова: знущання поліцейських над затриманим, вибиття зізнавальних показань, фізичний примус офіцерів поліції, заподіяння правоохоронцями тілесних ушкоджень,подолання опору під час арешту, застосування спеціальних засобів впливу до затриманого