Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 квітня 2019 року

у справі «І.М. проти Швейцарії»

за заявою № 23887/16

Щодо вирішення питання про видворення іноземця за вчинення тяжкого злочину

Фабула справи: заявник стверджує, що його видворення призведе до порушення ст.8 Конвенції.

Заявник звернувся до органів влади Швейцарії з заявою про надання притулку, в наданні якого йому було відмовлено, проте вирішено надати посвідку на тимчасове перебування. Колишня дружина заявника, яка є громадянкою Косово, прибула до Швейцарії разом з їхніми спільними трьома дітьми. Їхня заява про надання притулку органами влади була задоволена. Пізніше заявник одружився з громадянкою Швейцарії, завдяки шлюбу з якою отримав дозвіл на проживання. Пара розлучилася в 2006 році.

У 2003 році заявника було засуджено за сексуальне домагання та зґвалтування. Суд апеляційної інстанції переглянув кримінальне провадження щодо заявника в частині звинувачення у зґвалтуванні та зменшив попереднє призначене покарання та підтримав призупинення видворення заявника з території Швейцарії на 12 років, з випробувальним строком на п’ять років. В 2006 році орган міграційної служби відмовив у задоволенні заяви заявника щодо продовження строку його дозволу на проживання, мотивувавши це тим, що заявника було засуджено до позбавлення волі більш як на два роки за вчинення зґвалтування, що стало підставою для його видворення зі Швейцарії. Суд кантону відхилив скаргу заявника.

У 2010 році центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері міграційних відносин, поширив дію наказу про видворення з кантону на всю територію Швейцарії. У 2013 році стан здоров’я заявника погіршився, внаслідок чого йому була призначена пенсія по інвалідності; рівень інвалідності заявника склав 80%. Адміністративний суд відмовив у задоволенні скарги заявника на рішення центрального органу виконавчої влади та зазначив, що покарання у виді позбавлення волі строком на два роки та три місяці явно перевищило поріг негативного впливу на публічний порядок та безпеку.

У 2016 році виплата пенсії по інвалідності була призупинена. З того часу дорослі діти підтримували заявника, в тому числі фінансово. Вони проживали з ним та виконували домашню роботу; здійснювали покупки; допомагали заявникові виконувати звичні повсякденні дії, та були єдиними близькими членами родини.

Правове обґрунтування: у випадку заявника рішення про видворення було прийнято після засудження його за зґвалтування, вчинене в 2003 році.

У своєму рішенні адміністративний суд встановив, що, хоча факти були більш десяти років тому, згвалтування є серйозним злочином.

Суд зазначає, що адміністративний суд виніс рішення про серйозність злочину, коротко розглянуто питання про ризик рецидиву і труднощі, з якими зіткнеться заявник після його повернення в Косово. Він вказує, що національний суд обмежив свій аналіз з точки зору ст.8 Конвенції тільки до цих елементів. Насамперед він не взяв до уваги поведінку заявника після скоєння злочину. Він не оцінив вплив істотного погіршення стану здоров'я заявника (показник інвалідності в розмірі 80% з 1 жовтня 2012 року) на ризик рецидиву і не розглянув кілька критеріїв, встановлених в прецедентному праві для оцінки необхідності депортації.

Таким чином, адміністративний суд конкретно не розглядав грунтовність соціальних, культурних та сімейних зв'язків заявника із Швейцарією і країною призначення, Косово, а також особистість самого заявника.

З урахуванням вищевикладеного, Суд вважає, що, застосовуючи критерії, встановлені в прецедентному праві, можна зробити однозначний висновок, що приватні і сімейні інтереси заявника продовжувати проживати на території держави-відповідача переважують суспільний інтерес видворення заявника, з тим, щоб виконати свою місію з підтримання громадського порядку.

Висновки: національні органи влади не змогли переконливо довести, що постанова про видворення була пропорційна законній меті і необхідною у демократичному суспільстві. Таким чином, дійсно у разі повернення заявника до Косово є велика вірогідність порушення положень Конвенції.

Констатовані порушення: було б порушено право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), якби заявника було видворено.

Ключові слова: примусове видворення іноземців, реабілітація засудженого, примусове повернення до країни походження, виправлення засудженого, підстави видворення іноземця