Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 лютого 2019 року

у справі «Зоріна та інші проти України»

за заявами № 20295/07 та іншими

Щодо неефективного розслідування обставин смерті особи

Фабула справи: заявники скаржилися на неефективність розслідування смертей їхніх родичів, які загинули у дорожньо-транспортній пригоді або за обставин, які могли вважатися підозрілими, за відсутності доказів причетності представників держави. Вони посилалися на ст. 2.

Правове обґрунтування: п. 1 ст. 2 Конвенції зобов’язує державу не лише утриматися від умисного та незаконного позбавлення життя, але й вживати належних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією (див. рішення у справі «Л.С.Б. проти Сполученого Королівства» (L.C.B. v. the United Kingdom), від 09 червня 1998 року, пункт 36, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1998-III). Це передбачає впровадження ефективних положень кримінального законодавства, спрямованих на попередження вчинення злочинів проти особи та підкріплених правоохоронною системою для запобігання, припинення та покарання за порушення таких положень (див. рішення у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (Osman v. the United Kingdom), від 28 жовтня 1998 року, пункт 115, Збірник 1998‑VIII).

Зобов’язання захищати право на життя за ст. 2 Конвенції у поєднанні із загальним обов’язком держави за ст. 1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені в ... Конвенції» за своєю суттю вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, якщо особи померли за підозрілих обставин. Це зобов’язання не обмежується справами, в яких було встановлено, що смерть була заподіяна представником державами. Сам факт того, що державні органи були поінформовані про смерть, ipso facto призведе до виникнення зобов’язання за ст. 2 Конвенції провести ефективне розслідування обставин, за яких вона відбулася (див., наприклад, рішення у справах «Райлян проти Молдови» (Railean v. Moldova), заява № 23401/04, пункт 28, від 05 січня 2010 року; «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункти 56 та 57, від 05 листопада 2015 року та згадане рішення у справі «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), пункт 56). Зобов’язання провести розслідування не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002‑II).

Після виникнення зобов’язання провести розслідування дотримання процесуальних вимог за ст. 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (див. рішення у справі «Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункт 225, від 14 квітня 2015 року).

Родичі заявників або померли у дорожньо-транспортній пригоді (заява № 20295/07), або були знайдені мертвими з ознаками серйозних тілесних ушкоджень (заяви № 24328/08 та № 52601/12), або померли за невідомих обставин, які могли вважатися підозрілими (заява№ 24328/08). Доказів причетності представників влади до можливого вбивства родичів заявників не було.

Суд звернув увагу на значну затримку на початку здійснення перевірок щодо смертей родичів заявників. Зокрема, у заявах № 65898/11 та № 52601/12 з дати смерті родичів заявників до дати порушення кримінальних справ пройшло більше року. До того ж у цих справах постанови про відмову у порушенні кримінальної справи виносилися без належного розгляду обставин справ.

Ефективність розслідування передбачає вимогу оперативності та розумної швидкості. Навіть у випадку існування перешкод або труднощів, які заважають прогресу в розслідуванні конкретної ситуації, оперативна реакція державних органів є надзвичайно важливою для підтримання громадської довіри в їхню відданість принципу верховенства права та здатність запобігати проявам змови або терпимості до них (див., наприклад, рішення у справах «Сергієнко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пункти 52 та 53, від 19 квітня 2012 року; «Чумак проти України» [Комітет] (Chumak v. Ukraine) [Committee], заява № 60790/12, пункти 27 та 28, від 19 травня 2016 року та «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункт 82, від 17 січня 2013 року).

У цих справах слідство характеризувалося неодноразовим закриттям та відновленням внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів, а також поступовим псуванням доказів. До того ж з наявної інформації не вбачається, що після порушення кримінальних справ здійснювалося структуроване слідство. Отже, на попередніх стадіях у цих справах існували суттєві недоліки, що підірвало можливість встановити причини смертей та притягнути до відповідальності винних осіб.

Висновки: ефективність розслідування також передбачає вимогу ретельності, яка полягає у тому, що державні органи повинні вжити всі належні та доступні їм заходи для забезпечення збирання доказів щодо подій, у тому числі, inter alia, показання свідків та висновки судово-медичних експертиз. Крім того, будь-який недолік у розслідуванні, який перешкоджає встановленню обставин справи та винних осіб, може призвести до порушення вимоги ефективності (див. рішення у справі «Начова та інші проти Болгарії» [ВП] (Nachova and Others v. Bulgaria) [GC], заяви № 43577/98 та № 43579/98, пункт 113, ЄСПЛ 2005 VII). Проведені у цих справах розслідування не відповідали критерію ефективності.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення життя, досудове слідство, встановлення обставин кримінального провадження, збирання доказів, орган досудового розслідування