Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 лютого 2019 року

у справі «Ціантар та Макскім Лімітед проти Мальти»

за заявою № 7448/15

Щодо позбавлення особи майна без виплати належної компенсації

Фабула справи: заявники стверджували про необґрунтоване втручання у мирне володіння майном з огляду на конфіскацію автомобілів, які належали їм на праві власності, у зв’язку з тим, що громадянина М. (син першого заявника) було визнано винним у нанесенні тілесних ушкоджень та водінні без водійського посвідчення. Як вбачається з матеріалів справи, перший автомобіль належав другому заявникові – компанії, хоча її працівником М. не був. Другий автомобіль належав першому заявникові – батькові М., на праві власності. М. двічі порушував вимоги закону через водіння автотранспортних засобів без наявності водійського посвідчення, та в обох випадках в рамках кримінального провадження відповідні автомобілі були конфісковані.

Намагаючись повернути автомобілі у своє законне володіння, заявники ініціювали цивільний судовий процес щодо їх повернення та відшкодування шкоди, понесеної внаслідок втрати рухомого майна. Суд першої інстанції постановив повернути автомобіль першого заявника та відмовив у стягненні коштів за заподіяну заявникам шкоду. В рамках національного судового провадження Конституційним судом Мальти було визнано порушення права на мирне володіння майном у випадках обох заявників. Конституційний суд постановив повернути заявникам їх автомобілі та виплатити компенсацію внаслідок заподіяної моральної шкоди в розмірі 300 євро. Заявники стверджували про порушення їхнього права на мирне володіння майном у зв’язку з відсутністю 9 Огляд рішень Європейського суду з прав людини справедливого відшкодування.

Правове обґрунтування: для того, щоб бути сумісним зі ст. 1 Протоколу № 1, втручання у право власності повинно здійснюватися "в інтересах суспільства" та "за умови, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права ”. Втручання повинно досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу громади та вимогами захисту основних прав індивіда (див. Sporrong та Lönnroth проти Швеції, 23 вересня 1982 р., П. 69, серія A №. 52, та Granitul SA проти Румунії, № 22022/03, п. 46, 22 березня 2011 р.).

Беручи до уваги висновок Конституційного Суду, Суд вважає, що не потрібно детально переглядати суть скарги. Досить встановити, що, як встановлено внутрішніми судами, вітчизняні органи влади не змогли досягти справедливого балансу стосовно захоплення автомобіля Toyota.

Висновки: у цій справі Суд зазначає, що перший критерій, а саме визнання порушення, був виконаний. Що стосується другого критерію, а саме щодо наданої компенсації, Суд повторює, що відповідна компенсація вимагає як компенсації матеріальної шкоди, так і моральної шкоди, яка повинна бути надана, коли фізична особа позбавлена ​​або зазнає втручання у власність, що суперечить статті 1 Протоколу № 1. У цій справі Конституційний Суд не передбачав відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, хоча заявники спільно отримали 600 євро відшкодування моральної шкоди, з цієї суми потрібно було відняти 1129,46 євро, що є сумою, яку заявники мали спільно сплатити. Тому надане відшкодування не покривало витрат на провадження.

Констатовані порушення: право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: приватна власність, захист власності, конфіскація майна