Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 квітня 2019 року

у справі «Томов та інші проти Росії»

за заявами № 18255/10 та іншими

Щодо неналежних умов етапування засуджених до місць позбавлення волі

Фабула справи: справа стосувалася неналежних умов етапування засуджених заявників до місць позбавлення волі. Так, у справах заявників мали місце надмірна переповненість фургонів та залізничних вагонів, де перебували засуджені; несправність опалювальних систем у зимовий період та нестерпність перебування в фургонах та залізничних вагонах за високих температур влітку. Заявники також скаржилися на обмеження кількості відвідувань вбиралень та чашок води протягом дня.

Правове обґрунтування: заявники пан Томов, пан Васильєв, пан Рошка та пан Барінов скаржилися на умови, в яких вони перевозилися на великі відстані в фургонах та залізничних вагонах.

Під час своєї першої подорожі пан Томов провів одну ніч у великому купе з дев'ятьма людьми, а другу ніч у маленькому купе з трьома людьми. Пан Васильєв перебував у великому відділенні на тринадцять чоловіків і до одинадцяти чоловіків на зворотному шляху.

Кількість ув'язнених у відділенні загалом сумісна з вимогами Інструкції з перевезення, яка дозволяла розміщувати до дванадцяти ув'язнених у великому відділенні для поїздок тривалістю понад чотири години. Немає вказівки на те, що вагонні відсіки були заповнені понад норми, за винятком купе пана Васильєва на шляху до Єкатеринбурга, де було розміщено тринадцять осіб. Тим не менше, формальне дотримання внутрішніх правил не є вирішальним для оцінки Суду передбачуваного порушення ст.3 Конвенції.

Що важливо, що кожна поїздка займала принаймні одну ніч, в той час як тільки шість спальних місць, були доступні в самих великих відсіках і три в дрібних. Кількість ув'язнених іноді перевершувала наявні спальні місця в два рази. Суд вважає що заявники були позбавлені нічного відпочинку на одну або більше ночей поспіль через недостатність спальних місць. Це саме по собі вказує на нелюдське та принизливе поводження, яке порушує ст.3 Конвенції, але Суд не може оминути увагою декілька додаткових факторів, які, мабуть, ще більше погіршили їхнє становище.

По-перше, опалення вагона ув'язнених не працювало, поки поїзд був нерухомим. Як наслідок, пан Томов, пан Рошка та пан Барінов провели щонайменше п’ятнадцять годин у замкнутому приміщенні, що не обігрівалося, при зовнішній нульовій температурі. По-друге, два відвідування туалету і три горщика води в день протягом всієї тривалості подорожі не може вважатися адекватними умовами перевезення.

По-третє, кожний ув’язнений мав менше ніж 0,5 квадратних метрів житлової площі в його розпорядженні.

Щодо заявниць-жінок пані Пунегової і пані Костроміної, то як видається, вони переносили особливо жорсткі умови транспортування. Діючі норми вимагають, щоб певні категорії вразливих затриманих, зокрема жінки, перевозилися окремо від інших ув'язнених. Ця вимога переслідувала законні цілі, а саме запобігання насильства серед ув'язнених і сексуальних домагань. Однак, в силу гендерного дисбалансу серед загальної чисельності ув’язнених, в яких чоловіки значно перевищують число жінок, вони перевозяться разом, але жінки перевозилися в металевих клітках.

Пані Костроміна повинна була перевозитися в одній такій кабінці не менше семи разів протягом тритижневого періоду. Той факт, що вона звичайно проводила до двох годин у такому обмеженому просторі, достатній сам по собі, щоб виправдати висновок про порушення ст. 3 Конвенції, але Суд не може нехтувати факторами, які, мабуть, посилили її страждання за межею того, що може бути терпимим у цивілізованому суспільстві. Заявниця хворіла на діабет та потребувала виділення окремого місця для сидіння і хорошого доступу до вентиляції. Однак влада, відповідальна за передачу, не врахувала її особливих потреб. Що ще гірше, вони перевозили іншу жінку разом з нею під час кожної подорожі.

Пані Пунегова не надала жодної інформації про пройдену відстань або тривалість переїздів. Суд приходить до висновку про те, в даному випадку порушення ст.3 Конвенції не було.Після початку судового розгляду частота переїздів пані Пунегової та їх тривалість зросла. Вона піддалася по меншій мірі десятку перевезень в двомісячний період.

Щодо температури в вагонах перевезення, наявні такі дані, що камера була зібрана з металевих листів, які утворювали повністю закриту кабінку з отворами у дверях. Така конструкція гарантувала повну ізоляцію ув'язненого від незахищеної зони фургона. Однак це також мало ефект теплової ізоляції осередку, блокуючи потік тепла з нагрівача, розташованого в центральному проході в кабіну. Таким чином опалення всередині клітини не було.

Висновки: більшість часу всіх заявників перевозили в умовах, які виявилися сумісними з вимогами внутрішнього розпорядку. Не стверджувалося, що жодні чиновники прагнули заподіяти їм негаразди чи страждання. Однак, навіть за відсутності наміру принизити заявників, фактичні умови переведення заявників призвели до того, що вони зазнали тяжких страждань. Ці умови підірвали їх людську гідність, і це поводження має бути охарактеризовано як "нелюдське та принизливе".

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) щодо всіх заявників у зв’язку із нелюдськими умовами їх етапування; щодо заяви пані Пунегової – включаючи період досудового тримання під вартою; право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції) щодо пана Ракова; право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції) у поєднанні зі ст. 3 Конвенції щодо пана Томова, пана Рошка та пана Барінова; порушення зобов’язання забезпечити необхідні умови для розгляду справи (ст. 38 Конвенції).

Ключові слова: переміщення засуджених до місць позбавлення волі, нестача особистого простору, окреме перевезення жінок та чоловіків, задушливість вагонів перевезення, погана вентиляція фургонів ув’язнених, забезпечення необхідних побутових умов, забезпечення питною водою