Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 квітня 2019 року

у справі «Малий проти України»

за заявою № 14486/07

Щодо неналежного поводження із засудженим

Фабула справи: заявник скаржився, що під час досудового тримання під вартою його працівники правоохоронних органів катували його з метою отримати зізнавальні показання у вчинених злочинах; зазначав також, що в нього не було ефективного засобу правового захисту за скаргами щодо катування; скаржився на неналежні та нестерпні умови перебування під вартою: недостатність природного освітлення, неналежну якість харчування, зараження камер гризунами та недотримання санітарно-гігієнічних норм. Окрім цього, заявник скаржився на те, що під час касаційного розгляду він разом з іншими засудженими у справі перебував в металевій клітці, що принижувало його людську гідність. Окрім зазначеного, заявник скаржився на порушення його права на захист, оскільки його обвинувачення, головним чином, ґрунтувалося на зізнавальних показаннях, які були одержані під тиском та без присутності адвоката. У контексті недотримання права на звернення до ЄСПЛ заявник стверджував, що йому було необґрунтовано відмовлено у наданні йому копій з матеріалів справи для обґрунтування своїх доводів, викладених у заяві до ЄСПЛ.

Згідно з обставинами справи, заявник є засудженим до довічного позбавлення волі, у зв'язку із вчиненням ним спільно з іншими особами вбивства двох осіб, низки грабежів та озброєних нападів на ювелірні магазини, що мали місце у 2004 році.

Правове обґрунтування: відповідні принципи його судової практики були нещодавно викладені у справі “Муршич проти Хорватії” ([GC], № 7334/13, §§137-41, 20.10.2016 року). Зокрема, коли особистий простір, доступний для затриманого, виявляється нижче 3 кв.м., відсутність особистого простору вважається настільки серйозним фактором, що виникає сильна презумпція порушення ст.3 Конвенції. У випадках, коли камера ув’язнення - розмір особистого простору на одного ув'язненого - від 4 кв.м. - такий фактор залишається вагомим в оцінці Судом відповідності умов утримання. У таких випадках буде виявлено порушення ст.3 Конвенції, якщо нестача місця в камері поєднується з іншими аспектами неналежних фізичних умов утримання. Якщо затриманий мав у своєму розпорядженні більше 4 кв.м особистого простору в приміщенні в'язниці не виникає жодних питань щодо особистого простору.

Що стосується цієї справи, Суд зазначає, що заявник був затриманий у СІЗО майже два з половиною роки. Згідно з його поданнями, які Уряд не спростував, у нього було близько 3,5 кв.м. особистого простору. Як вказував заявник, Суд вже встановив порушення ст.3 Конвенції через відсутність особистого простору, який надається заявникам, та інших аспектів неналежних фізичних умов утримання в даному СІЗО приблизно в той час, коли заявника і там утримували (див. Горбатенко проти України, № 25209/06, §98, 28.11.2013 року).Суд не бачить жодних підстав відходити від цих висновків у цій справі.

Заявник стверджував, що його ув'язнення у металевій клітці під час слухань перед касаційним судом було недоцільним і принизливим заходом.

Суд визнав, що тримання людини в металевій клітці під час судового розгляду має об'єктивно принижуючий характер, який є несумісним зі стандартами цивілізованої поведінки, які є ознакою демократичного суспільства (див. Свинаренко і Сляднев проти Росії [GC], № 32541/08 і 43441/08, § 138, ECHR 2014 (витримки)).

Суд зауважує, що тримання підсудних, навіть тих, хто не був засуджений, у металевих клітках під час судового засідання, здавалося, є стандартною процедурою в Україні (див.Титаренко проти України, № 31720/02, §§ 41 та 63- 64, 20.09.2012 р.). Що стосується цієї справи, він зазначає, що Уряд не представив жодних доказів того, що в залі судових засідань був фактичний та специфічний ризик для безпеки, який вимагав утримувати заявника у металевій клітці під час слухань по його справі.

Висновки: заявника було поміщено до неналежних умов тримання під вартою, що безсумнівно принижували його людську гідність. Також порушенням було те, що заявника в залі судового засідання тримали в металевій клітці без належних на те підстав.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) у зв'язку із неналежними умовами тримання під вартою заявника, у зв'язку із перебуванням заявника в металевій клітці під час слухання у Верховному Суді України; право на свободу та особисту недоторканність ( пп. с) п.3 ст.5 Конвенції) у зв'язку із відсутністю доступу до адвоката; право на подання індивідуальних заяв (ст.34 Конвенції) щодо ненадання копій з матеріалів справи заявникові з метою звернення ним до ЄСПЛ.

Ключові слова: позбавлення свободи, умови застосування запобіжного заходу, нестача особистого простору, примус до надання зізнавальних показань, обмеження права на захист, доступ до захисника