Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 вересня 2019 року

у справі «Андерсоне проти Латвії»

за заявою № 301/12

Щодо надмірної тривалості кримінального провадження

Фабула справи: заявник скаржився, що тривалість судового розгляду його справи була несумісною з принципом розгляду справи протягом «розумного строку».

Правове обґрунтування: обґрунтованість тривалості судового розгляду повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи та з посиланням на такі критерії: складність справи, поведінку заявника та відповідних органів та предмет спору (див. Фрідлендер проти Франції [GC], №30979/96, п.43, ЄСПЛ 2000-VII).

Період, який слід взяти до уваги, розпочався 11.10.1999 року і закінчився 28.09.2011 року. Таким чином, він тривав майже 12 років на трьох рівнях юрисдикції.

Суд зауважує, що цивільна справа не була складною. Що стосується внесення змін до первинного позову, заявник міг би і повинен був передбачити, що відповідно до внутрішнього законодавчого регулювання це спричинить новий розгляд справи. Крім того, Суд вважає, що заявниця не проявила необхідної старанності у виконанні процедурних кроків, необхідних для отримання висновку експерта. Незважаючи на те, що Суд не вважає, що заявниця може бути винною у тому, що її нездатність покрити витрати на експертний висновок, затримки, спричинені внаслідок цього та інших описаних вище причин, ці фактори також не можуть бути віднесені до сфери відповідальності держави.

Що стосується органів державної влади, вони несуть відповідальність за відстрочку дев'яти слухань та інші майже три роки бездіяльності перед апеляційним і касаційним судом.

Вивчивши всі матеріали, які йому подані, Суд вважає, що Уряд не висунув жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти до іншого висновку в цій справі. Поведінка заявника не може виправдати загальну поведінку та помітні затримки розгляду справи державними органами.

Висновки: відповідна особа зобов'язана лише проявляти ретельність у виконанні процедурних кроків, що стосуються його/її, утримуватися від використання затримуючої тактики та користуватися наданими можливостями щодо скорочення провадження у справі.

Незважаючи на поведінку заявника під час кримінального провадження, в цій справі тривалість розгляду справи була надмірною (12 років) і не відповідала вимозі "розумного строку".

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: затримка досудового розслідування, перешкоджання розслідуванню, зволікання в розгляді справи, бездіяльність правоохоронних органів, значне перевищення строків провадження, відсутність сприяння розслідуванню злочину