Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 березня 2019 року

у справі «Макарова та інші проти Росії»

за заявами № 53545/13 та іншими

Щодо свавільного засудження за проведення мирної демонстрації

Фабула справи: 2012 року був прийнятий проект закону, який забороняв усиновлення дітей російської національності громадянами Сполучених Штатів Америки. В офіційній щоденній газеті, було опубліковано інформацію про те, що розгляд законопроекту у другому читанні заплановано на 19.12.2012 року. За словами першої заявниці, з різних джерел інформації їй стало відомо, що багато людей мають намір провести 19.12.2012 року одноособові демонстрації, щоб висловити свою незгоду з положеннями зазначеного законопроекту. Формат одноособових демонстрацій був обраний тому, що їх проведення не потрібно було узгоджувати з органами місцевої влади.

Зі слів заявників, близько 9 год. 19.12.2012 року, вони, перебуваючи на певній відстані один від одного, розпочали одноособові демонстрації з використанням плакатів. Як стверджує перша заявниця, вже через кілька хвилин поліція її заарештувала. Зазначила, що працівники поліції не віддавали жодного наказу про припинення нею акції. Зі слів другого і третього заявників, після одноособових демонстрацій, залишаючи місце їх проведення, вони продовжували демонструвати свої плакати на прохання журналістів. У цей момент правоохоронці заарештували їх та доставили до відділення поліції. Позиція Уряду була зовсім іншою.

У подальшому, заявникам було пред’явлено обвинувачення в участі у груповому масовому заході, який проводився без попереднього погодження з органами місцевої влади. Мировий суддя визнав першу заявницю винною в участі у груповому публічному заході без попереднього погодження з органами місцевої влади та призначив покарання у виді штрафу. Рішення мирового судді було визнано судом апеляційної інстанції законним та обґрунтованим. Перша заявниця не була присутня на розгляді її справи, хоча була належним чином повідомлена про дату та час його проведення. У двох інших судових провадженнях, той самий мировий суддя, який постановив рішення у справі першої заявниці, визнав винними другого і третього заявників за аналогічним обвинуваченням та призначив також покарання у виді штрафу. Апеляційні скарги другого та третього заявників були відхилені, а рішення суду залишено без змін. Обидва заявники були відсутні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, хоча адвокат третього заявника був присутній. Міський суд розглянув скарги другого та третього заявників у порядку нагляду і перекваліфікував обвинувачення другого та третього заявників, а суми штрафів зменшив.

Правове обґрунтування: сторони погоджуються з тим, що припинення демонстрацій та участі заявників в груповому громадському заході, їх затримання поліцією і адміністративне засудження представляли собою втручання в їх права на свободу мирних зібрань і свободу висловлювання думок.

Зазначається, що до січня 2013 року в Москві не було визначено певної встановленої законодавством вимоги. У той же час, у Суду немає підстав сумніватися, що кожен заявник просто стояв з транспарантом на деякій - мабуть, незначній - відстані від інших учасників акцій протесту, наскільки це було можливо в межах обраного місця; вислови кожного заявника були миролюбними.

Національні суди розглядали ситуацію як єдиний груповий захід у формі "пікету". Тим не менше, ніяких вагомих міркувань, пов'язаних з забезпеченням громадської безпеки, запобігання заворушенням чи захисту прав інших осіб, не було зазначено, і не можна було покладатися на них при засудженні кожного заявник.

Суд вважає, що даний випадок підпадає під сферу питань, що стосуються так званих "стихійних зборів". Суд, зокрема, зазначив, що Закон про публічні події не зазначає виняткових обставин , коли негайне реагування на поточну подію було виправданим у вигляді “стихійного зібрання» у значенні п.1 с.11 Конвенції.

У провадженні проти кожної заявниці суди обмежили свою оцінку тим, що вона брала участь у "пікеті", який проводився без попереднього повідомлення. Вони не перевірили, чи існували особливі обставини, що вимагають негайної реакції на поточну подію у формі стихійного зібрання, виправдовуючи відступ від суворого дотримання строків сповіщення.

Висновки: заявники протестували проти законопроекту, що забороняє усиновлення російських дітей громадянами США. Дата парламентського розгляду законопроекту була оголошена за два дні заздалегідь, що не дало змоги протестуючим дотримуватися навіть триденного строку повідомлень про "пікети". Якщо громадськість не була заздалегідь повідомлена про дату, коли парламент розглядає проект закону, то це дозволяє протестуючим взагалі відмовитись від свого права на мирні зібрання, або скористатися ним, незважаючи на адміністративні вимоги.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), свобода зібрань та об’єднань (ст.11 Конвенції).

Ключові слова: проведення акції протесту, обов’язок погодження проведення пікету, імперативні строки повідомлення про пікет, дослідження конкретної ситуації, свавільне затримання, незаконне проведення демонстрації, одиночні публічні виступи