Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 березня 2019 року

у справі «Аношина проти Росії»

за заявою № 45013/05

Щодо розслідування смерті, яка настала внаслідок знущання правоохоронців

Фабула справи: заявниця скаржилася, що її брата було вбито працівниками правоохоронних органів та було проведено неефективне розслідування.

51-річного брата заявниці зупинили працівники патрульної поліції через його невпевнену та хитку ходу (як з’ясувалося, перед цим він вживав алкогольні напої разом з колегами). Надалі брата заявниці доставили до медичного витверезника при районному управлінні внутрішніх справ міста та залишили самого в кімнаті. Годиною пізніше брат заявниці почав стукати в двері та вимагати, щоб його звільнили. Офіцер поліції, який разом зі своїм колегою повернувся з патрульної служби, роздратувався через таку поведінку та відштовхнув чоловіка від дверей, вимагаючи, щоб він заспокоївся. Внаслідок цього брат заявниці впав на ліжко, вдарившись головою об стіну. Після того офіцер наносив удари в голову та грудну клітину потерпілого, душив, використовуючи квадратний шматок розбитого дерев'яного стільця, допоки той не втратив свідомість. Офіцер посадив пана на ліжко та залишив кімнату.

Інший офіцер був свідком цих подій. Через декілька годин було виявлено, що брат заявниці помер від асфіксії дихальних шляхів. Органи прокуратури відкрили кримінальне провадження за фактом смерті брата заявниці. Розслідування тривало 4 роки, впродовж якого 6 разів змінювалися слідчі, які провадили досудове розслідування. За цей період було проведено огляд місця події, допит свідків, відтворення подій злочину, дослідження матеріалів судово-медичної експертизи. Персонал установи спочатку вказував, що вони знайшли брата заявниці у ліжку, але потім змінили свої свідчення, вказавши, що вони знайшли його повішеним на простирадлі, прив'язаному до віконних ґрат. Висновками судово-медичної експертизи теорію самогубства було спростовано та констатовано факт насильницької смерті, в чому звинувачено працівників установи. Проте досудове розслідування призупинялось 13 разів, оскільки жодній особі не було пред’явлено повідомлення про підозру у вчиненому злочині. Через чотири роки було вперше проведено допит офіцера поліції. Суд першої інстанції визнав офіцера винним у вчиненні умисного вбивства та перевищенні своїх службових повноважень і призначив покарання у виді 14 років позбавлення волі із забороною займати посади в органах поліції строком на 3 роки. Під час судового засідання колеги, які перебували під час подій, зазначили, що версія самогубства брата заявниці була інструментом для приховування вчиненого ним злочину. Суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін. Заявниця та троє дітей її брата звернулися до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю. Суд першої інстанції присудив кожному із позивачів компенсацію. Рішення суду першої інстанції щодо присудження суми компенсації суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Правове обґрунтування: розслідування є "ефективним", коли воно є незалежним, адекватним, ретельним, об'єктивним, неупередженим, відкритим та оперативним (див. Армані Да Сілва проти Сполученого Королівства [GC], № 5878/08, § 240, 30.03.2016 року).

Розслідування смерті брата заявниці не можна так описати. Злочин трапився на території державних органів, і всі докази були доступні владі. Судово-медичні висновки спростували версії правоохоронців.

Висновки: розслідування у підсумку здійснювалося шістьма слідчими і тринадцять разів його зупиняли. Хоча двоє ключових свідків надали неправдиві показання, жодних звинувачень з цього приводу не було. З огляду на тривалість, постійне перенаправлення справи до різних слідчих, неуважність до обставин справи, розслідування смерті брата заявниці було неефективним.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: фізичне насильство поліцейських, знущання над затриманим, агресія офіцерів поліції, затягування строків розслідування справи, тривалість кримінального провадження, задушення затриманого