Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 липня 2019 року

у справі «Яковлєвич та інші проти Боснії та Герцеговини»

за заявою № 51227/16

Щодо надмірної тривалості виконавчого провадження у справі про стягнення заборгованості із заробітної плати

Фабула справи: заявники подали дві окремі, хоча і пов’язані між собою скарги: вони заявляли, що держава повинна нести відповідальність за неможливість примусового виконання судових рішень, оскільки вона не захистила рухоме майно, яке належить підприємству; та, що навіть припускаючи, що держава не може бути визнана винною в цьому відношенні, вона повинна нести відповідальність за затримки виконавчого провадження та їх надмірну тривалість.

Заявники працювали на одному товаристві, яке займалося виробленням текстильної продукції. Міський суд зобов’язав виплатити заявникам різні суми заборгованості по виплаті заробітної плати; також було наказано сплатити їм несплачені до того пенсійні внески та судові витрати. Щодо цих судових рішень було видано виконавчі листи. Суд прийняв рішення про примусовий продаж майна боржника. Було проведено декілька аукціонів, але рішення так і не були виконані.

Доки тривало виконавче провадження, з приміщень компанії боржника було вчинено декілька крадіжок обладнання та/або його частин, у результаті чого виконання рішення суду стало неможливим через відсутність у відповідача майна, за рахунок реалізації якого можна було б задовольнити вимоги заявників. Суд припинив виконавче провадження у зв’язку із відсутністю рухомого майна компанії-боржника, а також відсутністю пропозицій заявників про продовження виконавчого провадження в цьому відношенні.

Правове обґрунтування: Суд переконаний, що загальний строк, який слід враховувати, становить вісім років, один місяць і двадцять днів. Такий проміжок часу стосовно судового виконавчого провадження може бути виправданим лише за виняткових обставин.

На проведення першого публічного аукціону муніципальним судом знадобився один рік і п’ять місяців. Другий публічний аукціон був проведений незабаром після цього, але він був достроково припинений через порушення, викликані адвокатом підприємства. Уряд не надав жодної інформації про те, що національні органи влади будь-яким чином відреагували на таку поведінку або застосували доступні їм заходи, щоб дисциплінувати учасників провадження та забезпечити завершення аукціону (див., Mutatis mutandis, Георгій Миколайович Михайлов проти Росія, № 4543/04, § 68, 1.04.2010 р.). До продовження другого аукціону пройшло ще дев'ять місяців.

Суд зазначає, що заявники не виявляли зволікання у провадженні, але насправді часто просили суди діяти невідкладно. Такі клопотання про пришвидшення виконавчого провадження є чинником на їх користь (див., Mutatis mutandis, Kalanoski проти колишньої Югославської Республіки Македонія, № 31391/03, п. 26, 17.12.2009 р.).

Особливо враховуючи предмет претензій заявників - а саме невиплачену зарплату та сплату пенсійних та медичних внесків, які, безперечно, мали велике значення для заявників та там, де була потрібна особлива ретельність (див., mutatis mutandis, Ruotolo проти Італії, 27.02.1992 р., § 17, серія A № 230 ‑ D, і Obermeier проти Австрії, 28.06.1990 р., § 72, серія A № 179). Суд повторює, що держава зобов'язана організувати систему примусового виконання судових рішень, яка є ефективною і в законі, і на практиці, і забезпечує їх виконання без надмірної затримки.

Зважаючи на вищезазначений висновок та на те, що скарги заявників згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є такими ж, як і в тих, які вже були розглянуті відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, Суд не вважає за необхідне визначати чи було також порушення колишнього положення (див., mutatis mutandis, Di Pede проти Італії, 26.09.1996 р., § 35, Звіти про судові рішення та рішення 1996-IV).

Висновки: Суд не вважає проведення виконавчого провадження або їх загальну тривалість в даній ситуації сумісним із встановленими законодавством вимогами до виконання рішень суду. Особливо враховуючи предмет претензій заявників - а саме невиплачену зарплату та сплату пенсійних та медичних внесків, які, безперечно, мали велике значення для заявників.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: примусове виконання, державний виконавець, нестача майна боржника, фінансові труднощі, виконавче провадження, продаж майна з аукціону