Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 березня 2019 року

у справі «Дагалаева проти Росії»

за заявою № 19650/11

Щодо бездіяльності правоохоронних органів під час проведення досудового розслідування смерті особи внаслідок дій військовослужбовців

Фабула справи: заявниця скаржилася, що військовослужбовці спричинили навмисну смерть її чоловікові, а органи державної влади не спромоглися забезпечити належне та ефективне розслідування обставин його смерті та пошук винних у цьому осіб.

Четверо місцевих жителів разом із чоловіком заявниці вирішили порибалити біля озера (Республіка Чечня). Обравши місце для риболовлі, чоловік заявниці вирішив залишитись рибалити поблизу автомобіля, на якому вони приїхали, а троє інших чоловіків пішли рибалити в інше місце біля озера, на відстані приблизно 200 м один від одного.

Близько 21 год. троє чоловіків почули постріли вогнепальної зброї, що лунали зі сторони автомобіля. Попрямувавши туди, чоловіки побачили групу з шести або семи осіб, одягнутих у камуфляж, які спілкувалися російською. Група військових намагалася зіштовхнути в озеро автомобіль, на якому чоловіки приїхали порибалити, однак, не зумівши цього зробити, підпалила його. Потім військові, почувши звуки з чагарника, в якому переховувалися чоловіки, відкрили по них вогонь. Надалі троє чоловіків побігли до селища, щоб викликати працівників правоохоронних органів. Прибувши на місце події, працівники правоохоронних органів знайшли тіло обгорілого чоловіка заявниці в автомобілі.

Пізніше військові, які також прибули на місце події, сказали працівникам міліції, що в цьому районі проводяться спеціальні операції. Один зі свідків указав, що він міг би впізнати військового, який вбив чоловіка заявниці. В подальшому було порушено кримінальне провадження за фактом смерті чоловіка заявниці. В ході досудового розслідування було проведено огляд місця події, допит свідків, зокрема й тих, які перебували із чоловіком заявниці на риболовлі, проведено балістичну експертизу знайдених на місці події гільз. Однак, на думку слідчого, не було встановлено достатньої сукупності всіх доказів задля встановлення винних осіб, а тому слідчий припинив досудове розслідування щодо факту смерті чоловіка заявниці. Неодноразово мало місце відновлення досудового розслідування, однак винних у смерті встановити так і не вдалося.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що він вже розглянув низку справ щодо звинувачень у вбивствах у Чечні. Застосовуючи вищезазначені принципи, він дійшов висновку, що вбивство було здійснено державними агентами. Тоді Уряд повинен нести тягар доказування, або шляхом розкриття документів, що перебувають у їхньому володінні, або наданням переконливого пояснення того, як відбувалися ці події (див., наприклад, Гандалоєва проти Росії, №14800/04, §§ 95-96, 4.12.2008 р.; Дангаєва і Тарамова проти Росії, №1896/04, §83, 8.01.2009 року; Хачукаєв проти Росії, № 28148/03, §§ 117-119, 23.04.2009 р.;).

З огляду на твердження сторін щодо обставин вбивства пана Магамедова, Суд приходить до висновку, що наявні у ньому матеріали підтверджують обгрунтованість тверджень заявника з наступних причин. Чоловік був убитий в області , яка перебувала під повним контролем держави, і спосіб вбивства показав, що злочинці не боялися привернути до себе увагу. З представлених документів можна побачити, що очевидці стверджували, що чоловік заявниці був убитий агентами держави.

Короткий зміст принципів щодо ефективності розслідування щодо ймовірного порушення ст.2 Конвенції можна знайти у справі “МакКен та інші проти Сполученого Королівства”, 27.09.1995 р., серія A №. 324, і “Мустафа Тунч і Фечір Тунч проти Туреччини [GC]”, вип.№ 24014/05, 14.04.2015 року.

Розслідування триває протягом декількох років, не досягнувши відчутних результатів, незважаючи на наявність доказів, що вказують на вину державних агентів, як стверджується заявником. Однак слідчим не вдалося перевірити звинувачення у причетності федеральних військовослужбовців та виявити та допитати поліцейських, які - за словами очевидців - безпосередньо спілкувалися з військовослужбовцями, причетними до вбивства. Варто зазначити, що перший реальний крок у цьому напрямку був зроблений тільки в листопаді 2014 року - тобто більш ніж через вісім років після початку розслідування. Крім того, матеріали кримінальної справи, представлені в суд, показують, що слідчі були не в змозі зробити основних кроків, систематично не виконували накази начальства. Вчинення цих кроків зіграло б важливу роль у з'ясуванні обставин злочину. Небажання слідчих призвело до втрати дорогоцінного часу та негативно вплинуло на загальне ведення кримінального провадження.

Висновки: кримінальне розслідування щодо зникнень у Чечні між 1999 та 2006 роками є систематичною проблемою з точки зору Конвенції. Матеріали, надані Суду, свідчать про те, що неналежне втручання слідчих призводило до зайвих затримок та втрати часу, оскільки кроки, які могли б дати результати, або не були вжиті, або були вжиті лише після значних затримок. Отже, дуже сумнівно, що будь-яке подальше звернення заявника до суду проти рішень слідчих чи бездіяльності справили б вплив на їх поведінку.

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: ефективне розслідування вбивства, притягнення до відповідальності представників держави, вбивство особи представниками держави