Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 липня 2019 року

у справі «Р.А. проти Росії»

за заявою № 2592/17

Щодо надмірного перевищення строків розгляду апеляційної скарги та порушення процедури застосування тимчасових заходів

Фабула справи: заявник скаржився, що йому може загрожувати жорстоке поводження у разі його екстрадиції. Заявник також скаржився, що тривалість апеляційного розгляду, не відповідала вимозі "швидкості" в розумінні п. 4 ст. 5 Конвенції. Заявник скаржився, що його видворення було порушенням тимчасових заходів, зазначених Судом відповідно до правила 39 Регламенту Суду.

Заявника було звинувачено у вчиненні злочинів з релігійних та політичних мотивів; рішення про його досудове тримання під вартою було постановлено за його відсутності, а самого заявника оголошено в міжнародний розшук. Заявника було затримано та поміщено під варту органами влади іншої держави.

Органи влади держави обвинувачення звернулись із запитом про видачу заявника в порядку екстрадиції, що було санкціоновано заступником Генерального прокурора. Суд задовольнив заяву заявника про застосування тимчасових заходів відповідно до Правила 39 Регламенту Суду, і його видворення було зупинено до завершення розгляду справи Судом. Уряд був негайно проінформований про введення таких заходів.

В цей час заявника було затримано та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення правил перебування іноземців на території держави. Працівники поліції у своїх протоколах вказували, що заявник застосовував фізичну силу до них, тому вони були змушені застосувати наручники.

Представник заявника проінформувала Суд, що органи влади примусово видворили заявника. Вона стверджувала, що попередньо заявника було затримано та залишено у поліцейському відділку. Наступного дня працівники служби безпеки доставили заявника до аеропорту та контролювали його виїзд з держави; окрім іншого вказала про недотримання Правила 39 Регламенту Суду. Після прибуття заявник був негайно заарештований та поміщений під варту. Заявник визнав себе винним за пред’явленими обвинуваченнями, суд призначив йому покарання у виді умовного позбавлення волі.

Правове обґрунтування: заявник не погодився з аргументами уряду і посилався на п. 11 ст. 108 КПК Російської Федерації, який передбачає максимальний строк для розгляду апеляції на продовження строку тримання під вартою. На його думку, цей період охоплює всі необхідні допоміжні процедури, в тому числі переклад з самих відповідних документів і їх розподілу між сторонами. Заявник також зазначив, що суду першої інстанції потрібно було два дні, щоб рішення було направлено на переклад, а потім на відправлення документів до апеляційного суду знадобилося чотирнадцять днів.

Висновки: у цій справі рішення про апеляційну скаргу заявника було прийняте майже через півтора місяця. Суду відомо, що національні органи, які організовують апеляційне слухання, зобов'язані були надати заявнику переклади відповідних документів, підготувати матеріали справи для передачі до апеляційного суду та вжити всіх інших необхідних процедурних заходів. Ці домовленості дають розумне обґрунтування часу, необхідного для розгляду апеляції заявника, на відміну від чотирнадцяти днів затримки з передачею матеріалів справи з міського суду до обласного суду. Беручи до уваги всі обставини даної справи, Суд вважає неможливим узгодити тривалість розгляду апеляційної скарги ухвали про тримання під вартою з вимогою "швидкості" відповідно до п.4 ст.5 Конвенції.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 4 ст. 5 Конвенції), правило 39 Регламенту Суду, право на подання індивідуальних заяв (ст. 34 Конвенції).

Ключові слова: міжнародне співробітництво, видача, екстрадиційний арешт, розумні строки