Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 травня 2019 року

у справі «Ван Де Колк проти Нідерландів»

за заявою № 23192/15

Щодо обмеження доступу обвинуваченого до захисника

Фабула справи: заявника було затримано за підозрою у розповсюдженні порнографічної продукції. Заявника було проінформовано про право на захисника. У подальшому, оскільки адвокат заявника не зміг прибути, працівники поліції розпочали його допит з метою встановлення анкетних даних та особи затриманого. Після допиту заявник проконсультувався зі своїм адвокатом по телефону. Під час розмови захисник порадив не відповідати на питання працівників поліції. Заявник зустрівся зі своїм адвокатом пізніше цього ж дня. Заявника двічі було допитано, зокрема, щодо звинувачень у розповсюдженні дитячої порнографії. На початку допиту заявник вимагав присутності свого адвоката, проте його вимога задоволена не була, і допит було розпочато. Заявник скаржився відповідно до п. 1 та пп. (с) п. 3 ст. 6 Конвенції, що йому було відмовлено у наданні допомоги адвоката під час допитів у поліції.

Правове обґрунтування: не заперечується, що, заарештованого за підозрою у розповсюдженні дитячої порнографії заявника було звинувачено у кримінальному злочині у значенні п. 3 ст. 6 Конвенції (див. Ібрагіма та інших, цитованих вище, § 249, та Симеонови, цитованих вище, §§ 110-11, та цитованої у них судової практики). Таким чином, гарантії, викладені в п. 1 та пп. (с) п. 3 ст. 6, тлумачені Судом, тягнули за собою, зокрема, право на допомогу адвоката під час співбесіди з поліцією (див. Беузе, цитований вище, § § 133-34), якщо не було вагомих причин обмеження цього права (див. Беузе, цитований вище, §§ 142-43).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи немає вказівки на те, що заявник зробив будь-які заяви, які мали б відігравати певну роль у його переконанні, Суд зосередить свою увагу на допитах, які взяли відбудеться 20 серпня 2009 року, оскільки заяви, зроблені заявником того дня, були використані для його засудження.

Коли заявник на початку співбесіди в поліції 20 серпня 2009 року зазначив, що бажає допомоги свого адвоката, йому сказали, що це неможливо. Суд не виділяє з матеріалів справи того, що існували якісь вагомі причини обмеження прав заявника. Швидше за все, здавалося б, що єдиною причиною не допустити адвоката заявника до співбесіди було те, що у Нідерланди у відповідний час не було права на надання правової допомоги під час допиту поліції для дорослих підозрюваних. Раніше Суд постановив, що таке загальне та обов'язкове обмеження права на надання адвоката допомоги на досудовій фазі кримінального провадження не є переконливою причиною (див. Салдуз, цитований вище, § 56, та Безу, цитований вище вище, §§ 138 та 142).

Хоча відсутність вагомих причин сама по собі не призводить до встановлення порушення ст. 6 (див. Ібрагім та інші, цитований вище, § 262), така відсутність сильно важить у рівновазі при оцінці загальної справедливості провадження у справі та може навести баланс на виявлення порушення. Тягар доказування лягає на уряд, який повинен переконливо довести, чому, винятково та в конкретних обставинах справи, загальна справедливість кримінального провадження не була безповоротно порушена обмеженням доступу до адвоката (див. Ібрагім та інші, цитований вище, § 265, і Беузе, цитований вище, § 165).

Висновки: неможливість надання заявнику допомоги адвоката під час допиту в поліції 20 серпня 2009 року зробила провадження в цілому несправедливим.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) та право на захист (пп. (с) п. 3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: правова допомога, юридична допомога захисника, справедливий судовий розгляд