Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 травня 2019 року

у справі «CONSTRUCT CONFORT S.R.L. проти Республіки Молдова»

за заявою № 16974/15

Щодо необґрунтованого продовження строку на подання апеляційної скарги

Фабула справи: компанія-заявник порушила два окремих цивільних провадження, оскаржуючи два рішення державної податкової інспекції щодо накладення на неї штрафів за недотримання правил сплати податку на додану вартість. 5 вересня 2013 року ці два провадження були об’єднані. 26 грудня 2013 року районний суд підтримав скарги компанії-заявника та скасував оскаржувані рішення податкової інспекції. Представник податкової інспекції був відсутній на цьому судовому засіданні, хоча про час і місце його проведення був проінформований заздалегідь. 5 лютого 2014 року податкова інспекція звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 26 грудня 2013 року. Примітно, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження податкова інспекція до основної скарги не додала. Компанія-заявник заперечила проти апеляційної скарги, мотивуючи це тим, що тридцятиденний строк для оскарження рішення суду першої інстанції вже минув, а податкова інспекція про поновлення такого строку своє клопотання не подавала. Рішенням від 3 вересня 2014 року суд апеляційної інстанції вказав на пропуск податковою інспекцією строку для оскарження рішення суду, що сплив 27 січня 2014 року, а тому апеляційна скарга була повернута. Податкова інспекція оскаржила рішення апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги до Верховного суду. 8 жовтня 2014 року Верховний суд скасував рішення апеляційного суду від 3 вересня 2014 року та зазначив, що апеляційний суд не дотримався процесуальних норм при прийнятті рішення про повернення скарги інспекції. Зрештою, ця справа була повернута на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 28 січня 2015 року, після повторного розгляду справи, суд апеляційної інстанції прийняв апеляційну скаргу податкової інспекції до провадження, розглянув справу по суті та скасував попереднє рішення суду, ухваливши рішення про необґрунтованість скарг компанії-заявника. Компанія-заявник стверджувала, що рішення суду першої інстанції було винесено 26 грудня 2013 року, і відповідно тридцятиденний термін подання апеляційної скарги на це рішення закінчився 25 січня 2014 року. Скарг уподано 5 лютого 2014 року, тобто через десять днів після закінчення строку. Більше того, Інспекція не вимагала продовження строку. Відповідно, рішення Верховного Суду від 8 жовтня 2014 року було порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: право на справедливе слухання перед судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі Преамбули Конвенції, яка декларує верховенство права, яке є частиною спільної спадщини Договірних Держав. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, того, що коли суди остаточно визначили питання, їх постанову не слід ставити під сумнів (див. Brumărescu проти Румунії [GC ], № 28342/95, § 61, ЄСПЛ 1999 ‑ VII).

Завданням Суду не є перебирати на себе роль національних судів в тлумаченні внутрішнього законодавства. Проблеми такого тлумачення мають вирішувати насамперед національні органи влади, зокрема суди. Це стосується, зокрема, тлумачення судами правил процедурного характеру, таких як встановлений час подання апеляційних скарг. Роль Суду зводиться до того, щоб встановити, чи сумісні наслідки такого тлумачення з Конвенцією взагалі, і, зокрема, з принципом правової визначеності, гарантованим ст. 6 Конвенції (див., Mutatis mutandis, Platakou v. Greece № 38460/97, § 37, ЄСПЛ 2001 ‑ I).

Звертаючись до обставин цієї справи, зазначається, що відповідно до ст. 254 (2) ЦПК Молдови рішення, винесене судом першої інстанції, стає остаточним після встановлення строку подання термін дії апеляції закінчився. Відповідно до ст. 362 цього ж Кодексу, що тлумачиться Пленарним Верховним Судом, термін подання апеляційної скарги становить тридцять днів з дня винесення резолютивної частини рішення незалежно від цього. того, чи були сторони присутніми чи ні на цій доставці. Ст. 369 (1) (b) ЦПК Молдови передбачає, що якщо сторона не дотримується строку подання апеляційної скарги і не вимагає її продовження, апеляційний суд повинен виключити апеляційну скаргу зі свого переліку справ.

У своєму рішенні від 3 вересня 2014 року апеляційний суд обчислив термін, за який інспекція мала подати апеляційну скаргу, і дійшов висновку, що термін закінчився 27 січня 2014 року. Відповідно, Суд не може не встановити, що термін подання апеляційної скарги на інспекцію проти рішення від 26 грудня 2013 року закінчився 27 січня 2014 року, і тому апеляція 5 лютого 2014 року була подана позачасно.

Висновки: дозволяючи апеляційну скаргу інспекції з питань закону, Верховний Суд скасував цілий судовий процес, який закінчився остаточним та виконаним судовим рішенням і який був таким чином res judicata. Як наслідок, це порушило принцип правової визначеності та порушило право заявника на справедливе слухання відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий судовий розгляд (п. 1 ст. 6 Конвенції) та право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: обов’язковість рішення суду, процесуальні строки, оскарження рішення суду, перегляд рішення суду