Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 13 червня 2019 року

у справі «Беднарц проти Польщі»

за заявою № 76505/14

Щодо неефективного розслідування жорстокого поводження з боку працівників міліції

Фабула справи: заявник скаржився на жорстоке поводження під час арешту та відсутність ефективного розслідування з цього приводу. Він посилався на ст. 3 Конвенції.

Правове обґрунтування: загальні принципи, що стосуються обов'язку держав проводити ефективне розслідування аргументованих позовів щодо жорстокого поводження, викладених, серед інших судових рішень, El-Masri проти колишньої Югославської Республіки Македонія ([GC] no. 39630/09, §§ 182–185, ЄСПЛ 2012) та Mocanu та інші проти Румунії ([GC] № 10865/09 та 2 інші, §§ 316-326, ЄСПЛ 2014 (витяги)).

Принципи щодо заборони жорстокого поводження були нещодавно узагальнені у справі Bouyid (див. Bouyid проти Бельгії [GC], № 23380/09, §§ 81-90, ЄСПЛ 2015).

​У цій справі не було суперечливим, що під час затримання заявник зазнав синяків на стегнах і гомілках, синяків та набряків лівого коліна, синців та потертостей носа, зламаного зуба та пошкоджені зубні брекети.

Суд вважає, що зазначені травми були досить серйозними та що скарга заявника на жорстоке поводження була "аргументована" для цілей ст. 3.

Розслідування щодо передбачуваного зловживання повноваженнями в цій справі працівниками поліції було офіційно розпочато 30 липня 2013 року. Згодом воно було припинено прокурором, висновки якого підтримав суд. Прокурор встановив, що працівники міліції застосували силу до заявника, але не побили його в районному відділенні. Застосування сили проти заявника було виправдано його агресивною поведінкою.

Однак Суд не переконаний, що розслідування було достатньо ретельним та ефективним, щоб відповідати вищезазначеним вимогам ст. 3.

Органи прокуратури беззастережно приймали заяви працівників міліції, не беручи до уваги того факту, що вони, очевидно, мали інтерес до результату справи та зменшення своєї відповідальності.

Влада організувала формальний одночасний допит заявника та двох працівників міліції. Однак не було вжито жодних додаткових заходів з метою усунення розбіжностей між версією подій, поданою поліцейськими, та звинуваченнями заявника та його друзів (див., Mutatis mutandis, Bouyid, цитований вище § 128, ЄСПЛ 2015) щоб оцінити вірогідність висловлювань кожної сторони.

Зважаючи на викладене, Суд вважає, що розслідування було поверховим та не має необхідної об'єктивності.

Докази в Суді не дають йому змоги виявити поза всякими розумними сумнівами, що заявник піддавався поводженню всупереч ст. 3 (див. Ованеннісян проти Вірменії, № 18419 / 13, § 60, 19 липня 2018 року).

Висновки: влада вважала заяви офіцерів узгодженими та логічними. Однак ці твердження були сформульовані однаково. Крім того, у своїх заявах офіцери включили дуже детальну інформацію, наприклад, адреси друзів заявника, які були причетні до подій, та їхні національні ідентифікаційні номери. Такі твердження, що містять деталі, які зазвичай не зустрічаються у свідченнях очевидців, були прийняті владою некритично. З іншого боку, незважаючи на те, що всі друзі заявника, які були причетні до подій, чітко підтвердили, що заявника побили працівники міліції, їхні показання вважалися суперечливими.

Відтак, не було здійснено ретельного та ефективного розслідування аргументованої заяви заявника про те, що його побили працівники міліції.

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції) в процесуальному аспекті.
Не було встановлено порушення заборони катування (ст. 3 Конвенції) в матеріальному аспекті.

Ключові слова: приниження гідності, нелюдське поводження, досудове слідство, правоохоронний орган