Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 січня 2019 року

у справі «Дікону проти Румунії»

за заявою № 66299/12

Щодо обмеження особи у праві на відшкодування шкоди за віковою ознакою

Фабула справи: 9-річна сестра заявників, потрапивши в дорожньо-транспортну пригоду, загинула в лікарні. За наслідками відкритого кримінального провадження водія автомобіля було визнано винним у вчиненні наїзду на сестру заявників та присуджено компенсувати моральну шкоду родичам загиблої (мати та брати). В подальшому страхова компанія подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд вимоги страхової компанії задовольнив: зобов’язав водія компенсувати моральну шкоду та відхилив позов братів щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки на момент подій їхній вік становив менше 14 років, отже, вони не могли знати та усвідомлювати негативні наслідки аварії у вигляді смерті людини. Заявники скаржилися на те, що вони зазнали дискримінації за віком щодо присудження відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю їхньої сестри. Вони спиралися на ст. 14 Конвенції, прийняту спільно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Правове обґрунтування: ст. 14 доповнює інші суттєві положення Конвенції та протоколів. Вона не має самостійного існування, оскільки діє виключно стосовно "здійснення прав і свобод", захищених цими положеннями. Однак застосування ст. 14 не обов'язково передбачає порушення одного із матеріальних прав, гарантованих Конвенцією, і в цій мірі воно є автономним. Захід, який сам по собі відповідає вимогам статті, що закріплює відповідне право або свободу, може, однак, порушити його, якщо читати спільно зі ст. 14, з тієї причини, що він має дискримінаційний характер. Відповідно, для набуття чинності ст. 14 достатньо, щоб факти справи потрапляли "в рамки" іншого істотного положення Конвенції або її Протоколів (див. Хамтоху та Аксенчик проти Росії [GC], № 60367/08 та 961/11, § 53, ЄСПЛ 2017).

Диференційне поводження з особами в аналогічних чи відповідно подібних ситуаціях буде вважатися дискримінаційним лише тоді, коли воно не має об'єктивного та розумного обґрунтування - іншими словами, якщо воно не переслідує законної мети або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та ціллю, яку прагнули досягти (див. Vallianatos та інші проти Греції [GC], номери 29381/09 та 32684/09, § 76, ЄСПЛ 2013 (витяги)).

Через молодий вік заявникам було відмовлено у праві відшкодувати страждання, спричинені смертю їхньої сестри. Звідси випливає, що грошові інтереси заявників підпадають під дію ст. 1 Протоколу № 1 та права на мирне користування володіннями, які вони захищають. Тому ст. 14 Конвенції застосовується.

Щодо існування дискримінаційного поводження, забороненого цим положенням, Суд зазначає, що суд першої інстанції присудив кожному заявнику, їх матері та кожному з двох старших побратимів по 100 000 євро на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з насильницьку смерть Х, посилаючись на такі критерії, як фізичні та психічні страждання, спричинені їх втратою. Зокрема, він вважав, що втрата дев'ятирічної дівчини заподіяла сильний біль кожному члену її сім'ї.

Підтверджуючи висновки суду першої інстанції щодо старших братів та їхньої матері, апеляційний суд відхилив позов заявників про відшкодування моральної шкоди внаслідок їх молодості. Він посилався на ті ж докази, але вважав, що оскільки трагічна ДТП заявникам було молодше чотирнадцяти років, вони не знали про негативні наслідки смерті своєї сестри.

Суд повинен спочатку перевірити, чи були заявники, коли їхні вимоги про відшкодування моральної шкоди були у відповідній ситуації зі своїми старшими братами.

У цьому відношенні Суд зазначає, що всі брати, включаючи заявників, втратили сестру в трагічній катастрофі. За звичайних обставин така жорстока і болісна смерть могла б заподіяти всім її братам сильні страждання, незалежно від віку. Однак вимоги братів про відшкодування компенсації судді останньої інстанції оцінювали по-різному з огляду на їхній вік - підстава, яка підпадає під дію ст. 14.

Залишається встановити, чи існували особливі переконливі та вагомі причини такої різниці у лікуванні.

При вирішенні позовів, пов’язаних з моральною шкодою в рамках відповідальності, національні суди можуть бути покликані врахувати вік позивачів, як у цій справі. У цій справі вітчизняні суди останньої інстанції, не заслуховуючи жодної із потерпілих сторін, дійшли висновку, що заявники потерпали менше, ніж їхні старші брати, грунтуючись на заяві одного свідка. Таким чином, оцінюючи вимогу заявників про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю їхньої сестри, апеляційний суд відхилив її, не заслухавши заявників, хоча на момент подій вони були старше десяти років (мінімальний вік для слухання дитини в суді, згідно з румунським законодавством).

Крім того, не ґрунтуючись на своїх висновках на експертних звітах чи будь-яких психологічних оцінках заявників, що дозволило б набагато об'єктивніше обґрунтувати різні поводження заявників порівняно зі своїми старшими братами, апеляційний суд встановив довільний мінімальний вік - чотирнадцяти років, як відправну точку для відчуття болю та негативного впливу на втрату сестри.

Висновки: за відсутності будь-яких обґрунтувань відхилення вимог заявників про відшкодування шкоди з єдиного підстави, що вони не зазнали страждань стільки, скільки їхні старші брати через молодий вік, спричинили дискримінацію.

На момент аварії заявникам було тринадцять та одинадцять років. Таким чином, вони не тільки були дуже близькими до мінімального віку чотирнадцяти років, встановленого внутрішнім судом, але й були, за відсутності будь-яких доказів протилежного, у момент свого розвитку, коли вони були здатні відчувати і розуміти складні емоції.

Констатовані порушення: право на мирне володіння своїм майном у поєднанні із забороною дискримінації (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у поєднанні зі ст. 14 Конвенції).

Ключові слова: відшкодування шкоди заподіяної злочином, захист власності, приватна власність, обмеження у правах