Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 червня 2019 року

у справі «Мідео проти Італії»

за заявою № 19169/02

Щодо позбавлення права власності на нерухоме майно без виплати компенсації

Фабула справи: заявник на праві приватної власності володів земельною ділянкою в муніципалітеті Кастельпагано (провінція Беневенто). Гірське співтовариство (comunità montana) Беневенто схвалило проект будівництва дороги. Згодом будівельна компанія зайняла земельну ділянку для подальшого будівництва за згодою заявника. 10 травня 1990 року гірське співтовариство своїм наказом зобов’язало невідкладно експропріювати земельну ділянку заявника площею 4 050 кв. м, яку у червні 1990 року вже офіційно зайняло. Заявник стверджує, що його позбавили своєї землі таким чином, що не відповідав ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Заявник стверджує, що цивільний процес був надмірно довгим.

Правове обґрунтування: Суд посилається на свою послідовну судову практику щодо структури ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції та три окремі норми, що містяться в цьому положенні (див., Серед багатьох інших, Sporrong та Lönnroth проти Швеції, 23 вересня 1982, § 61, серія A № 52, Iatridis проти Греції [GC], № 31107/96, § 55, ECHR 1999 II, Immobiliare Saffi проти Італії [GC], № 22774/93, § 44, ECHR 1999 V, Broniowski v. Poland [GC], № 31443/96, § 134, ECHR 2004 V, та Vistiņš and Perepjolkins v. Latvia [GC], № 71243/01, § 93, 25 жовтня 2012 року).

Сторони погоджуються з тим, що сталося "позбавлення" майна у значенні другого речення п. 1 ст. 1 Протоколу № 1.

Ст. 1 Протоколу № 1 вимагає, в першу чергу, втручання публічної влади у користування правом на мирне користування власністю: законне друге речення цього пункту статті дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законодавством"; другий абзац визнає право держав регулювати використання майна шляхом прийняття "законів". Більше того, верховенство права, один із основних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції (Амур проти Франції, 25 червня 1996 р., § 50, Звіти про судові рішення та рішення 1996 р. -III, і Ятрідіс, цитований вище, § 58).

Висновки: застосовуючи принцип непрямої експропріації, національні суди вважали, що заявник був позбавлений його майна внаслідок незворотної трансформації цього майна. Однак за відсутності формального акта експропріації така ситуація не може розглядатися як "передбачувана". Дійсно, лише через остаточне судове рішення було ефективно застосовано принцип непрямої експропріації та передано право власності на землю на благо державних органів влади.

Ситуація, про яку йдеться, дозволила адміністрації скористатися незаконною окупацією земель. Іншими словами, адміністрація змогла привласнити землю, не відповідаючи правилам експропріації та, серед іншого, не присуджуючи компенсації відповідній особі.

Констатовані порушення: право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) та право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливий судовий розгляд, розумність строків, приватна власність, захист власності