Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 травня 2019 року

у справі «Хамхоєва та інші проти Росії»

за заявами № 6636/09 та іншими

Щодо неефективного розслідування обставин смерті особи

Фабула справи: заявники, громадяни Росії, на час подій проживали або в Республіці Чечня, або в Республіці Інгушетія, регіоні, що межує з Чечнею. Вони є близькими родичами осіб, які зникли безвісти в 2000–2006 роках після стверджуваного незаконного затримання військовими. В кожній із заяв, об’єднаних у цій справі, події мали місце на території, яка перебувала під контролем військових сил Російської Федерації. Заявники не отримали жодних відомостей про зниклих родичів. Заявники скаржилися згідно зі ст. 2 Конвенції, що їхні родичі зникли після затримання державними агентами та що вітчизняні органи влади не провели ефективних розслідувань цього питання. Заявники скаржилися на порушення ст. 3 Конвенції зважаючи на моральні страждання, заподіяні їм зникненням їхніх родичів. Заявники також скаржилися на порушення ст. 5 Конвенції через незаконність затримання своїх родичів. Заявники стверджували, що не було внутрішніх засобів правового захисту щодо ймовірних порушень стосовно їхніх скарг відповідно до ст. 2 Конвенції. Крім того, заявники скаржилися на відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту стосовно ймовірних порушень ст.ст. 3 та 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: родичі заявників можуть вважатися померлими після їх невизнаного затримання державними агентами. За відсутності будь-якої форми обґрунтування, висунутої Урядом, Суд вважає, що смерть родичів заявників може бути віднесена до держави.

Кожний розгляд кримінальних проваджень зазнав поєднання вад, подібних до недоліків, перелічених у рішенні Аслаханова та інших (цитоване вище, §§ 123–25). У кожному з випадків було прийнято кілька рішень про зупинення відповідного розслідування з подальшими періодами бездіяльності, що ще більше зменшило перспективи розкриття злочинів. Не було вжито жодних значущих кроків для виявлення та допиту військовослужбовців, які могли бути свідками, записати записи чи брати участь в операціях.

Висновки: кримінальне розслідування не є ефективним засобом захисту стосовно зникнень, що сталися (особливо в Чечні між 1999 та 2006 роками), така ситуація становить системну проблему згідно Конвенції. У справах, що розглядаються, як і в багатьох попередніх аналогічних справах, розглянутих Судом, відповідні розслідування тривали протягом багатьох років, не спричинивши жодних суттєвих наслідків щодо ідентифікації винних чи встановлення долі зниклих родичів заявників.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції), заборона катування (ст. 3 Конвенції), право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8 Конвенції) та право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення життя, свавільне затримання, особиста свобода особи, позбавлення волі, досудове слідство, законність затримання, приниження гідності, нелюдське поводження