Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 травня 2019 року

у справі «Самойлов проти Росії»

за заявою № 1750/11

Щодо безпідставного проведення закритого судового засідання

Фабула справи: проти заявника було порушено кримінальне провадження. Після завершення розслідування щодо заявника матеріали було направлено до суду. Суд першої інстанції провів підготовче судове засідання та вирішив здійснювати розгляд провадження у закритому судовому засіданні, обґрунтовуючи це наявністю інформації, що містить державну таємницю в матеріалах проваджень. Заявник скаржився, що суд не проводив публічних слухань у кримінальному провадженні проти нього, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: у кримінальній справі заявника суд призначив судовий розгляд у закритому судовому засіданні, посилаючись на наявність секретних матеріалів у матеріалах справи. У зв'язку з цим Суд повторює, що сама наявність секретної інформації у матеріалах справи не означає автоматичну необхідність закриття судового розгляду для громадськості, не врівноважуючи відкритість з проблемами національної безпеки. Державі може бути важливо зберегти свої таємниці, але нескінченно важливіше оточувати справедливість усіма необхідними гарантіями, однією з найнеобхідніших є публічність. Перш ніж виключити громадськість із кримінальних проваджень, суди повинні зробити конкретні висновки про необхідність закриття для захисту переконливих державних інтересів та обмеження таємниці в межах, необхідних для збереження такого інтересу (див., Наприклад, Пічугін проти Росії, № 38623 / 03, § 187, 23 жовтня 2012 року, та Belashev v. Russia, № 28617/03, § 83, 4 грудня 2008 року).

Суд не вбачає в заявах Уряду аргументів, що дозволяють припустити, що ці умови були виконані в цій справі.

Суд першої інстанції не звернув належного уваги на право заявника на громадські слухання.

Нарешті, Суд пам’ятає про те, що слухання апеляції було публічним. Однак, як це було прийнято у багатьох попередніх випадках, відсутність публічного слухання ні в якому разі не могла бути усунена будь-яким іншим, ніж повне повторне слухання перед апеляційним судом (див. Riepan v. Austria, № 35115/97, § 40, ЄСПЛ 2000 ‑ XII).

Вивчення фактів даної справи показує, що розгляд Верховного Суду Росії не мав необхідного обсягу. Це правда, що апеляційним судом вдалося переглянути справу щодо питань закону та факту та переоцінити вирок. Однак, окрім допиту заявника та інших підсудних, суд не взяв жодних доказів.

Висновки: суд першої інстанції не уточнив причин проведення судового розгляду в закритому судовому порядку. Не було зазначено, які документи у матеріалах справи вважалися державними таємницями або як вони були пов'язані з характером звинувачення проти заявника. У будь-якому випадку, на думку Суду, заходи, що застосовуються для забезпечення охорони державної таємниці, повинні бути чітко розроблені та відповідати принципу необхідності. Судові органи повинні ретельно розглянути всі можливі альтернативи та віддати перевагу менш суворій мірі над суворішими, коли вона може досягти тієї самої мети (порівняйте Крестовський проти Росії, № 14040/03, п. 29, 28 жовтня 2010 р.). Суд зазначає, що в цій справі судовий суд не докладав таких зусиль. Це не пояснює, чому, наприклад, тільки та частина слухань, під час яких були розглянуті секретні документи, не могла бути проведена закрито.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливий судовий розгляд, відкритість судового провадження, гласність судового провадження, інформація з обмеженим доступом