Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 липня 2019 року

у справі «Атюков проти Росії»

за заявою № 74467/10

Щодо незаконної відмови суду у допиті свідків, свідчення яких були основою для засудження

Фабула справи: заявник скаржився, що адміністративне провадження проти нього було несправедливим: стверджував, що він не зміг допитати свідків, свідчення яких були основними для його засудження, не зміг домогтися присутності інших свідків під час розгляду адміністративного провадження щодо його обвинувачення за водіння у нетверезому стані.
Двоє працівників патрульної поліції зупинили автомобіль заявника, оскільки він проїхав на червоне світло світлофора. За свідченнями працівників поліції, почувши запах алкоголю, вони запропонували заявнику пройти дихальний тест на вміст алкоголю, проте у присутності двох свідків він відмовився і наполіг, щоб його відвезли до лікарні для проходження тесту. Працівники поліції знищили протокол затримання, оскільки на ньому щось написав заявник. Надалі офіцери поліції відпустили двох свідків та знайшли двох нових. В процесі проведення тесту заявник не зміг достатньо видихнути повітря, і алкотестер не спрацював.

Зі слів заявника, працівники поліції не повідомили причини зупинки, а лише зазначили, що відчули запах медикаментів у машині. У присутності двох свідків заявник пройшов тест на вміст алкоголю за допомогою алкотестеру, але він не показав, що заявник перебуває в стані сп’яніння. Працівники поліції не пропонували пройти тест або інший аналіз. В подальшому, працівники поліції вказали, що заявник відмовився проходити тест на вміст алкоголю. Коли вони повернулися до місця зупинки автомобіля заявника, офіцери поліції відпустили свідків та знайшли двох нових свідків. Лише після цього працівники поліції склали протокол затримання.

Було розпочато судовий розгляд щодо вчинення заявником адміністративного правопорушення. В суді заявник клопотав про допит працівників поліції, які його зупинили, шести свідків та лікаря. Суд відмовив у допиті свідків і постановив рішення про допит працівників поліції та лікаря відділку поліції.

Суддя постановив рішення про визнання заявника винним у відмові проходження дихального тесту та зупинив дію водійського посвідчення на певний строк. Суд апеляційної інстанції підтримав попереднє рішення суду. Касаційний суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій.

Правове обґрунтування: Суд зауважує, що єдиним свідком, який свідчив проти заявника в суді, був поліцейський. Цей самий працівник міліції склав протокол про адміністративне правопорушення та порушив справу проти заявника. Як показання поліцейського, так і протокол злочину були свідченнями, на які покладалися національні судові органи при визначенні кримінальної відповідальності заявника.

Що стосується твердження заявника, що не було забезпечено присутність свідків, Суд вважає буде зайвим окремо перевіряти, чи було порушено справедливість судового провадження в цьому аспекті (див., Володимир Романов проти Росії, № 41461/02, § 107).

Висновки: Суд вважає, що національні суди допустили грубе порушення процедури судового розгляду в тому, що відмовили заявнику у допиті свідків, свідчення яких були основними для його засудження. Суддя прямо відмовився викликати свідків для дачі показань у суді, і попросив поліцію допитати їх та підготувати їхні письмові заяви. Суд вважає, що національні судові органи не доклали жодних зусиль, щоб використати будь-які заходи противаги для компенсації труднощів, яких зазнав заявник, через те, що письмові заяви свідків були долучені до доказів.

Констатовані порушення: право на справделивий суд ( п.1, п.п. d) п.3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: достатність доказів, дослідження доказів судом, процедура залучення свідків, адміністративний процес, неправомірні дії правоохоронних органів, порядок проведення тесту на вміст алкоголю