Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 липня 2019 року

у справі «Олів’єрі проти Франції»

за заявою № 62313/12

Щодо ненадання адвоката та неповідомлення особі про право зберігати мовчання

Фабула справи: справа стосувалася періодів перебування заявника у поліції до законодавчої реформи від 14.04.2011 року та неповідомлення заявників про їхнє право зберігати мовчання під час провадження у поліції, а також на відсутність допомоги адвоката протягом цього часу.

Заявника було затримано та поміщено під варту у зв’язку банкрутством підприємства, яким він керував. Закон, що діяв у відповідний час, не передбачав, що особам, які перебувають під вартою в поліції, повідомляється про їхнє право мовчати або на те, щоб під час такого затримання особи мають право на захисника.

Правове обґрунтування: Суд зазначає передусім, що, хоча заявник мав змогу поговорити з адвокатом, перебуваючи під вартою в поліції, закон надавав йому тридцять хвилин, він не отримав жодної допомоги адвоката під час допиту та повідомлення про право мовчати.

Слід зазначити, що не можна оспорити, що спірні обмеження випливали із законодавства Франції, яке застосовувалося на той момент. Однак Суд повторює, що обмеження доступу до адвоката з поважних причин дозволяється на досудовому етапі лише у виняткових випадках, і вони повинні носити тимчасовий характер і базуватися на індивідуальній оцінці конкретні обставини справи. Індивідуальна оцінка такого характеру в цьому випадку явно відсутня, оскільки обмеження було загальним та обов'язковим.

Що стосується прав заявника не свідчити проти самих себе, Суд зазначає по-перше, заявника протягом періоду перебування під вартою поліції протягом десяти годин допитували поліцейські, після закінчення чого він ствердно відповів на питання, чи визнає він свою відповідальність; по-друге, у аргументації національних судів немає нічого, щоб вважати, що інші обставини можна розглядати як цілісні та важливі частини, на яких ґрунтується засудження.

Нарешті, щодо можливого існування інших процедурних гарантій, Суд вважає, що заходи, на які вказує Уряд, а саме той факт, що заявник міг попередити свою дружину, і він міг би бути оглянутий лікарем, якби побажав, але, незважаючи на їх важливість, не може компенсувати відсутність допомоги адвоката та неповідомлення про право мовчати під час тримання під вартою поліції.

Суд вважає важливим підкреслити, що він не повинен не ставати суддею четвертої інстанції. Однак у ході дослідження обставин справи потрібно ретельно вивчити провадження у справі на внутрішньому рівні, необхідний дуже суворий контроль, коли обмеження права на доступ до адвоката не ґрунтується на жодних вагомих причинах.

Висновки: заявника було позбавлено як права користуватися фізичною присутністю свого адвоката під час поліцейських допитів, так і повідомленням про його право мовчати. Суд вважає,що у даному випадку саме поєднання різних факторів, а саме: відсутність допомоги адвоката, неповідомлення про право зберігати мовчання, а не кожен з них, взятий окремо, спричинив провадження в цілому несправедливим.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1, п.п. с) п.3 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: правова допомога, свідчення проти себе, права підозрюваного, право на захист