Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 липня 2019 року

у справі «Сержантов проти України»

за заявою № 57240/14

Щодо неотримання ув’язненим ефективної медичної допомоги

Фабула справи: заявник скаржився, що йому недоцільно різко було зменшено дозу необхідних йому ліків. Заявник скаржився, що не отримав належної медичної допомоги під час ув’язнення.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що «достатність» в медичній допомозі залишається одним із найбільш складних елементів для визначення. Суд уже встановлював, що органи влади повинні забезпечити оперативне і точне обстеження і догляд (див. Похлєбін проти України, №35581/06, 20.05.2010 року).

Суд підкреслює, що медичне лікування в тюремних установах повинно бути належним та не відрізнятися від того, що надається в цілому населенню. Проте, це зовсім не означає, що кожному затриманому повинно бути гарантовано той же рівень в медичного обслуговування, що є доступно в найкращих медичних установах за межами тюремних установ ( див Коновальчук проти. України, №31928/15, 13.10.2016, and Сатредінов проти Росії, №17564/06, 24.05.2016 року).

Суд знайшов у цій справі порушення, аналогічні з тими , що були встановлені Судом раніше (див. Невмержицький проти України, № 54825/00); Веннер проти Німеччини, № 62303/13, 1.09.2016 року; та Баріло проти України, № 9607/06, 16.05.2013 року).

Висновки: Суд дійсно виявив порушення правил надання медичної допомоги. Взявши до уваги свою прецеденту практику, Суд встановив, що заявнику не було надано медичну та адекватну в даній ситуації медичну допомогу.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: діагностика, медичний заклад, місця позбавлення волі, установа виконання покарань, терапевтичне лікування