Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 липня 2019 року

у справі «Тау проти Румунії»

за заявою № 56280/07

Щодо наслідків покладення в основу обвинувачення неналежних доказів

Фабула справи: заявник скаржився на перші два випадки, коли їх допитували, їм допомагав офіційно призначений адвокат, який також допомагав спів обвинуваченим, незважаючи на те, що їм було запропоновано обрати адвоката самостійно. Заявник також стверджував, що йому не було надано можливості заслухати показання свідка, чиї заяви були покладені в основу його засудження. Заявник скаржився на те, що він був незаконно затриманий у період між 3 та 10 липня 2007 року, хоча звільнити його повинні були 03.07.2007 року.

П'ять міжнародних мереж торгівлі наркотиками були заарештовані та щодо них було розпочато кримінальні провадження. Про провадження широко повідомлялося в ЗМІ, оскільки вони стосувалися одного з найбільших випадків торгівлі наркотиками, розслідуваного міськими владами на той час.

Правоохоронні органи допитали двох осіб, які вказали, що заявник був причетним до торгівлі наркотиками. В результаті заявника затримали та доставили до відділу прокуратури. Після допиту, прокурор видав ордер на арешт заявника строком на три дні. Наступного дня заявника було доставлено до суду для розгляду клопотання прокурора про його досудове тримання під вартою; зі слів заявника, йому надавав правничу допомогу офіційно призначений адвокат, хоча заявник наполягав на самостійному виборі захисника.

Пізніше інтереси заявника вже представляв обраний ним захисник. Було проведено перехресний допит чоловіка, який вказав на причетність заявника, та заявника у присутності захисника останнього. Відповідно до протоколу допиту, чоловік стверджував, що чув про участь заявника в пакуванні та доставці наркотиків, проте особисто не бачив, щоб він виконував такі дії.

Обвинувальний акт стосовно 26 осіб, включаючи заявника, було передано до суду. В ході судового розгляду було допитано спів обвинуваченого, який зазначив, що заявник допомагав йому упаковувати наркотики. В суді також було допитано агента під прикриттям. Її попросили згадати всіх членів мережі торгівлі наркотиками та роль, яку відігравав кожен з них. Вона нічого не згадала про заявника, хоча у своїй первісній заяві, поданій прокурору, зазначила, що вантажі з наркотиками багаторазово транспортувалися від дому заявника.

Суд першої інстанції визнав заявника винним за пред’явленим обвинуваченням та призначив покарання у виді позбавлення волі. Призначене покарання суд обґрунтовував свідченнями, наданими агентом під прикриттям, спів обвинуваченим та свідком, при чому останнього не було допитано в судовому засіданні.

За наслідками розгляду апеляційної скарги заявника призначене судом першої інстанції покарання було зменшено. Касаційний суд відхилив апеляцію з питань права, подану заявником.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що немає ніяких доказів того, що заявник прохав, щоб йому надавав допомогу адвокат за своїм вибором і що його прохання було проігноровано. Тому Суд відхиляє скаргу скаржника.

На жодній стадії кримінального провадження перед національними судами заявник не подавав жодної скарги щодо ефективності правової допомоги, наданої офіційно призначеним адвокатом, на підставі того, що останній допомагав спів обвинуваченим, з якими вони мали конфлікт інтересів.

Щодо взяття в основу обвинувачення свідка, якого не було безпосередньо заслухано в суді, то Суд спочатку повинен вивчити питання про те, чи існувала вагома причина для визнання показань відсутнього свідка, беручи до уваги загальне правило давання показань під час судового розгляду, і той факт, що слід було докласти всіх розумних зусиль для забезпечення присутності свідків.

Звертаючись до цієї справи, суд зазначає, що, незважаючи на неодноразові зауваження заявника про конфлікт із свідком, вітчизняні суди не доклали жодних зусиль, щоб забезпечити його присутність. Суд не може зробити висновок про наявність вагомих причин неявки свідка або що суд першої інстанції доклав усіх розумних зусиль, щоб забезпечити його участь у судовому процесі.

Однак відсутність поважних причин для неприсутності свідка на судовому процесі не є переконливим доказом відсутності справедливості кримінального судового розгляду, хоча це є дуже важливим фактором, який слід враховувати при оцінці загальної справедливості судового розгляду.

Що стосується поводження національних судів із показаннями свідка, Суд зауважує, що у їхніх рішеннях немає жодних ознак того, що вони зверталися до цієї заяви, поданої на досудовому етапі, з якоюсь особливою обережністю. Навпаки, заява неперевіреного свідка перерахована разом з іншими доказами, що підтверджують вину заявника, без жодної оцінки його достовірності.

Крім того, Суд зазначає, що засудження заявника також ґрунтувалося на показаннях агента, який перебуває під прикриттям . На слуханні перед судом першої інстанції вона лише посилалася на злочинну діяльність, яку здійснювали інші обвинувачені. Хоча вона не робила жодної заяви про залучення заявника до торгівлі наркотиками, жоден з прокурорів не задавав їй додаткових запитань для уточнення ролі заявника у вчиненні злочинів.

Крім того, всупереч уявленням уряду показання свідків не підтверджувалися ніякими фактичними доказами. Ні слідчі органи, ні суди не посилалися на будь-який наркотик, знайдений у будинку, де нібито здійснювали свою незаконну діяльність щодо зберігання та упаковки наркотиків. У цьому відношенні Суд зазначає, що вітчизняні органи влади не зверталися до жодного обшуку в будинку заявника.

Висновки: Суд вважає загальну справедливість кримінального провадження проти заявника безпомилковим чином порушеною тим фактом, що на перших двох допитах був присутній офіційно призначений адвокат, який також допомагав двом іншим спів обвинуваченим. Беручи до уваги недоведеність поважних причин для відсутності свідка в суді, недостатність додаткових інкримінуючих доказів та процесуальних гарантій, здатних врівноважити відсутність свідка, Суд встановив процесуальні порушення з боку національних органів.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.1 та 3 (d) ст.6 Конвенції).

Ключові слова: безпосереднє дослідження доказів, свідки обвинувачення, бездіяльність органів, всебічне дослідження доказів, оцінка достатності доказів