Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 травня 2019 року

у справі «Ветсев проти Болгарії»

за заявою № 54558/15

Щодо правомірності відмови ув’язненому в проханні бути присутнім на похоронах близького родича

Фабула справи: заявник стверджував, що відмова влади дозволити йому бути присутнім на похоронах свого брата, порушили його право на повагу до свого приватного і сімейного життя відповідно до ст.8 Конвенції.

Заявника було затримано за підозрою у вчиненні крадіжки та поміщено до слідчого ізолятору. Того ж року його справа була передана до суду. В цей час заявникові повідомили, що його брат помер. Заявник негайно звернувся до суду з проханням відвідати похорони, які мали відбутися в Софії.

Суд спочатку надав дозвіл на відвідини похорон під конвоєм. Однак, оскільки служба регіональної безпеки Міністерства юстиції зазначила, що згідно з нормативними документами вона може забезпечити транспортування під вартою затриманих лише з метою надання їм можливості виступати перед судовими органами, суд скасував своє рішення про дозвіл та відмовив заявникові у задоволенні його клопотання.

Правове обґрунтування: відповідно до прецедентної практики Суду, ст. 8 Конвенції не гарантує безумовне право на отримання дозволу на виїзд для участі в похоронах. Проте, Суд здійснює контроль за мірою з точки зору дотримання прав, гарантованих Конвенцією, з урахуванням розсуду Договірних держав (Каналас проти Румунії, № 20323/14, §66, 6.12.2016).

В даний справи Суд зазначає, що внутрішнє законодавство передбачає можливість отримання дозволу тільки для осіб, затриманих у виконанні вироку, і що супровід під конвоєм обмежується переміщеннями між судовими установами, що означає, що особа, яка знаходиться під вартою, не може отримати можливість участі в похоронах родича. За цих обставин, відмову суду дозволити заявникові бути присутнім на похоронах свого брата можна розглядати як «встановлену законом» у значенні п.2 ст.8 Конвенції. Заявник був поміщений під варту до суду, Суд визнає, що втручання було забезпечити явку особи в суді,

Суд зазначив, що організація транспорту під конвоєм викличе значні витрати, враховуючи той факт, що виїзд був запланований на неробочий день. Суд зазначає, що похорони брата заявника дійсно були в суботу в місті на значній відстані (близько 120 км) від місця його ув’язнення. Він вважає, що міркування, пов'язані з труднощами в організації або фінансуванні транспорту під конвоєм в принципі, може мати відношення до оцінки пропорційності відмови дозволити ув'язненим бути присутніми на похоронах близьких осіб.

Він зазначає, проте, що в даному випадку ці причини були не дуже важливі, оскільки суд прийшов до висновку, що такий транспорт не представляється можливим відповідно до діючих норм.

Висновки: місцева влада відхилила прохання заявника на тій підставі, що така можливість не передбачена національним законодавством, а не засновувала свої рішення на індивідуальному і детальному розгляді клопотання та врівноваження інтересів осіб, а саме, по-перше, право людини на повагу до свого приватного і сімейного життя, і, по-друге, положення про захист і попередження злочинності.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: обмеження прав ув’язнених, дозвіл на участь в похованні близьких родичів, обов’язковість супроводу конвоєм, розгляд індивідуальних обставин, врахування конкретних обставин справи