Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 березня 2019 року

у справі «Король та інші проти України»

за заявами № 54503/08 та іншими

Щодо відсутності адекватної медичної допомоги ув’язненим та декількох суттєвих процесуальних порушень

Фабула справи: заявники скаржилися на відсутність належного медичного лікування у місцях позбавлення волі під час відбуття ними покарання. Деякі заявники також скаржилися на відсутність ефективного засобу захисту власної скарги, щодо надмірного досудового тримання під вартою.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що заявники страждали від серйозних захворювань, що впливали на їх повсякденне життя.

Суд повторює, що «адекватність» медичної допомоги залишається найважчим елементом для визначення (див. Блохін проти Росії [GC], №47152/06, § 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті було уточнено, що влада повинна забезпечити швидке та точне діагностування та догляд (див. Похлебін проти України, №35581/06, § 62, 20.05.2010 року та Горбуля проти Росії, №31535/09, § 62, 6.03.2014 року), і де це зумовлено характером медичного стану - нагляд, який є регулярним та систематичним та передбачає комплексну терапевтичну стратегію, спрямовану на успішне лікування проблем затриманих або запобігання їх загострення.

Суд вже встановив порушення у відношенні питань, аналогічних тим, що в даному випадку (див Невмержицький проти. України, №54825/00, §§ 103-05, ECHR 2005 - II (екстракти); Мельнік проти України, №72286/01, §§ 104-06, 28.03.2006 року; Логвіненко проти України, №13448/07, §§ 68-78, 14.10.2010 року; Сергій Антонов проти України, №40512/13, § § 76-90, 22.10.2015 року та Півоварнік проти України, №29070/15, §§ 37-46, 6.10.2016 року).

Суд неодноразово констатував відсутність ефективних національних засобів захисту скарг на якість медикаментозного лікування під вартою (див. Мельник проти України, цитований вище, Коваль проти України, №65550/01, §§ 93-98, 19.10.2006 року, та Савінов проти України, №5212/13, § 58, 22.10.2015 року). У вищезазначених випадках Суд встановив, що жоден із запропонованих Урядом законодавчих шляхів не є ефективним засобом запобігання імовірним порушенням або та не надає заявникам належну та достатню компенсацію для своїх скарг відповідно до ст.3 Конвенція.

Суд не бачить жодної причини, яка б обґрунтовувала відхід від налагодженої судової практики щодо цього питання.

Висновки: Суд визначив недоліки в лікуванні заявників, а а саме систематичні затримки в медикаментозному лікуванні, зволікання із лікуванням ВІЛ-інфекції, відсутність комплексного підходу до лікування, відсутність медичних документів, затримка в проведенні операції.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції), право на звернення з індивідуальною заявою (ст.34 Конвенції), право на свободу та особисту недоторканність (п.3 ст.5 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: запобіжний захід, медичне обстеження, оперативна медична допомога, побутові умови ув’язнення