Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 червня 2019 року

у справі «Агентство морських продаж та доставки Cosmos проти України»

за заявою № 53427/09

Щодо порушення принципу неупередженості суду

Фабула справи: компанія-заявник скаржилась на неупередженість національних судів, які розглядали її справу, та що провадження щодо визнання її вимог у справі про банкрутство було необґрунтовано тривалим. Також заявник скаржився, що провадження у справі про банкрутство не було ефективним інструментом захисту прав кредиторів.

Компанія-заявник є юридичною особою, зареєстрованою у м. Стамбул. Справа стосувалася спроб компанії домогтися включення своїх позовів до реєстру вимог кредиторів у процедурах банкрутства української державної судноплавної компанії.

У 2003 році компанія-заявник звернулася до господарських судів із заявою про визнання заборгованості судноплавної компанії перед заявником за послуги, надані її суднам. Зазначені вимоги були визнані у 2012 році. Зрештою, це рішення суд апеляційної інстанції скасував. Суд встановив, що компанія-заявник та інші фрахтувальники пред’явили необґрунтовані претензії до компанії за стягнення експлуатаційних витрат за використання суден, оскільки такі витрати фактично входили до сфери їх відповідальності. В апеляційних скаргах на попереднє рішення суду компанія-заявник висловлювала свої доводи з приводу того, що суди не відіграють активної ролі в захисті інтересів кредиторів.

Компанія-заявник стверджувала, що це, ймовірно, пояснювалося тим, що господарський та апеляційний суди розташовувалися в будівлі, яка була передана їм компанією-відповідачем у розпорядження у 2005 році, в період провадження про банкрутство. Відхиляючи ці аргументи, викладені також і в заяві про відвід, суддя зазначила в рішенні, що справу їй було передано на багато років пізніше, ніж була передана будівля судам.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ нагадав, що в розумінні п.1 ст. 6 Конвенції національний суд має обов’язок перевірити, чи є він «неупередженим судом» в розумінні зазначеного положення, якщо сторони заявляють про недотримання цього принципу.

Компанія-заявник надала достатні докази того, що господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, розміщувався в будівлі, яка була передана від боржника до судів задовго до початку провадження у справі про банкрутство, в час, коли боржник переживав фінансові проблеми. Цей процес було завершено, коли провадження про банкрутство судноплавної компанії вже було відкрито в цьому ж суді. На аргументи компанії-заявника з цього приводу не було відповіді, окрім постанови одного судді про те, що вона не впливала на цю передачу, оскільки вона прийняла справу пізніше.

Примітно, що суддя, навіть відхиляючи клопотання заявника, не сумнівався в тому, що передача справді відбулася так, як стверджується компанією-заявницею.

За таких обставин Суд повинен зробити висновок, що, незважаючи на відсутність підстав сумніватися в неупередженості окремих зацікавлених суддів, уявлення компанії-заявника про те, що суду, який займається його справою, бракує неупередженості, є небезпідставним (див.Белуха проти України, №33949/02, § 54, 9.11.2006 року, де було виявлено порушення, оскільки голова суду просив і отримував безкоштовно обладнання для суду від відповідача у справі).

Також в цій справі ні господарський, ні апеляційний суди не перевірили доводів щодо упередженості суду, що могло б виправити ситуацію.

29.09.2003 року компанія-заявник вимагала визнати свою вимогу до компанії-боржника. Ці вимоги були остаточно визнані 08.08.2012 року. Однак далі провадження у справі про повторне відкриття з огляду на «нововиявлені обставини» розпочалося 29.03.2013 року, коли боржник подав прохання про це. Вони закінчилися 08.10.2013 року, коли касаційний суд підтримав рішення про скасування рішення, визнаючи вимоги компанії заявника. Провадження в цілому тривало десять років і один місяць.

Суд повторює, що обґрунтованість тривалості судового розгляду повинна оцінюватися з огляду на обставини справи та з посиланням на такі критерії: складність справи, поведінку заявників та відповідних органів (див. Фрідлендер проти Франції [GC], №30979/96 , § 43, ECHR 2000-VII). У справі Світлани Науменко проти України (№ 41984/98, 9.11.2004 р.) Суд уже визнав порушення стосовно питань, подібних до справ у цій справі.

Висновки: на думку Суду, при розгляді справи національні суди безперечно порушили принцип неупередженості, адже незадовго до порушення справи про банкрутство було розпочато процес передачі будівлі судноплавною компанією у відання суду; і цей процес було завершено, коли провадження про банкрутство судноплавної компанії вже було відкрито в цьому ж суді.

Реакція суду на зауваження про його упередженість лише в одному рішенні судді, яка полягала в аргументі, що суддя особисто не мала відношення до передачі, а справу їй було передано пізніше, не може бути достатнім аргументом.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) щодо вимоги неупередженості та надмірної тривалості судового розгляду.

Ключові слова: банкрут, фінансові труднощі, заінтересованість судді, заангажованість, упереджене ставлення, перевищення строків розгляду справи