Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 травня 2019 року

у справі «Паскіні проти Сан Маріно»

за заявою № 50956/16

Щодо розгляду справи законним та неупередженим судом

Фабула справи: заявник скаржився на те, що Суд Трастів та фідуціарних відносин не був належним судом для вирішення його справи. Заявник скаржився, що суддя апеляційного суду, який заслухав його скаргу щодо відмови в апеляційній скарзі, не був неупередженим, оскільки він раніше приймав рішення з тих же фактів в іншому судовому порядку. Заявник стверджував, що на нього було покладено сплату судових витрат, не встановлених законом, що, на його думку, було порушенням його права на суд.

Заявник володів акціонерним капіталом (і на той час був також директором) фідуціарної компанії, яка функціонувала в Сан Маріно. На невизначену дату одна особа уповноважила іншу особу відкрити фідуціарний рахунок в компанії особисто, але на своє ім’я. Таким чином той підписав мандат довірчого управління з компанією від імені уповноважуючої особи. Але той поскаржився на те, що він не отримав повної суми грошових коштів від відчуження акцій, які йому належали, а тому має право вимоги сплати грошових коштів від продажу акцій.

Тоді уповноважуюча особа звернулася до суду з позовом до компанії, її законного представника та директора (заявника), з вимогою повернути йому невиплачену суму грошових коштів внаслідок продажу акцій. Відповідно до рішення, прийнятого судом особі було запропоновано скласти присягу, відому як «додаткова присяга», для підтвердження правдивості своїх показань щодо предмету спору. Заявник безуспішно оскаржив таке рішення щодо додаткової присяги та в результаті склав її. Грошові вимоги до заявника та компанії були задоволені.

Заявник подав скаргу на рішення суду, стверджуючи, що позивач надав неправдиві свідчення під час додаткової присяги. Слідчий суддя припинив розгляд справи у зв'язку із невстановленням доказів щодо неправдивості свідчень під час присяги, а інший суддя відхилив апеляцію заявника проти цього рішення.

Заявник від свого імені звернувся з клопотанням про поновлення цивільного провадження. Суд Трастів та фідуціарних відносин прийняв скаргу до провадження та розглянув її по суті, зауваживши, що лише перша частина свідчень була неправдивою. Друга частина (щодо суми, яка складала заборгованість) відповідала дійсності. Суд відхилив клопотання заявника про зменшення суми заборгованості. Голова суду своїм рішенням відмовив у задоволенні позову, оскільки скарга не стосувалася правозастосування чи тлумачення закону або правового принципу, а стосувалася значення слова "додаткова присяга".

Правове обґрунтування: у цій справі голова Суду вирішив передати справу до колегії, що складається з двох осіб (він та інший суддя) і призначив себе головою колегії. По-перше, Суд зазначає, що національне законодавство прямо не забороняє утворення колегії з двох суддів. Використання в множині термін "члени" (що також передбачає можливість наявності ряду інших членів), само по собі не виключає формування колегії двосуддів. Голова не був зобов’язаний надавати причини свого рішення щодо складу колегії, тоді як однозначно передбачалося, що рішення не підлягає оскарженню. Суд вважає, що саме по собі це не суперечить Конвенції. Дійсно, ця справа не стосується переназначення суддів, як тільки розпочато провадження, що може вимагати пояснення причин таких змін та можливості заявників прокоментувати (див.Бочан проти України, №7577/02, §71, 3.05.2007 р.). Ця справа стосується першого призначення судді на розгляд справи.

Маючи на увазі, що скарга заявника не стосується неупередженості чи незалежності призначених суддів на цій стадії провадження, і що рішення було прийняте в межах національного законодавства, Суд не вважає, що при визначенні складу були порушені приписи закону.

У цій справі заявник не висловлював занепокоєння щодо незалежності голови суду Трастів та фідуціарних відносин, і навіть не стверджувалося, що було втручання з боку виконавчої влади. Більше того, Суд зазначає, що дії голови були обмеженими за обсягом, враховуючи, що вони стосувалися лише вибору суду (з трьох різних типів, які потенційно передбачені законом) та членів колегії, і що ці дії повинні відповідати загальній правовій базі, включаючи конкретні правила щодо формування Суду Трастів та фідуціарних відносин

Щодо того, що в законі не було визначено жодних критеріїв для визначення вибору між трьома різними формаціями цього суду (суддя-одноособово, колегія або повний суд), Суд вважає, що враховуючи, що три типи утворень відрізнялися лише за кількістю суддів, достатньо очевидно, що головним критерієм вибору була складність даної справи. Звідси випливає, що в цій справі Суд не вважає встановленим, що існувало будь-яке свавілля з боку голови суду.

Суд зазначає, що суддя, який виконував функцію судді апеляційного судді у кримінальному розслідуванні за "неправдиву присягу", і в цій якості він вирішив підтримати рішення слідчого судді про закриття справи з огляду на відсутність доказів щодо передбачуваної неправдивості свідчень під присягою Згодом, на посаді судді апеляційного суду, цей суддя вирішив підтримати рішення голови суду Трастів та фідуціарних відносин про відмову заявникові у задоволенні апеляції, на підставі того, що апеляція заявника не порушувала жодних питань законодавства - справа не викликала невизначеності стосовно визначених правових питань. Отже, вказаний виконував функцію судді у двох різних судах провадження, де скаржником була одна і та ж особа, та стосувалося одних і тих же фактів (нібито неправдивість заяв, зроблених під присягою).

Суд вважає, що суддя вирішував різного роду питання під час проваджень. Також, на думку Суду, обсяг розгляду питання про надання дозволу на оскарження рішення суду не становив оцінку суті апеляції. Хоча це правда, що суддя висловив свою думку щодо підходу Суду Трастів та фідуціарних відносин щодо оцінки "додаткової присяги", той розгляд, який вийшов за межі розгляду, який вимагався від нього, можно все ж вважати таким, що не впливає на фактичну суть справи, вирішеної у кримінальному провадженні, а саме на правдивість чи хибність тверджень під присягою. Таким чином, не було ніяких істотних зв'язків між двома провадженнями.

Висновки: Суд не знайшов підстав вважати, що суддя, приймаючи рішення про прийнятність скарги заявника, виніс чи висловив будь-які особисті переконання, які б викликали сумнів у його суб'єктивній неупередженості. Суд також повторює, що вимоги справедливого слухання, гарантовані п.1 ст.6 Конвенції, автоматично не заважають одному і тому ж судді виконувати різні функції в рамках однієї справи.

Відтак, розгляд справи проводився належним, неупередженим складом суду.

Констатовані порушення: не було встановлено порушення права на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: законний склад суду, розгляд справи у тому складі суду, особистий інтерес у розгляді справи, обов’язок сплати судових зборів, неупереджений розгляд справи, складення присяги перед судом, правдивість показань