Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 квітня 2019 року

у справі «Кабліс проти Росії»

за заявою № 48310/16

Щодо відмови місцевих органів у погодженні місця проведення пікету

Фабула справи: заявник скаржився на обмеження, встановлені владою щодо місця проведення цього заходу. Заявник скаржився, що блокування його облікового запису в соціальних мережах та трьох записів у його блозі, що закликають брати участь у публічному заході, порушили його право на свободу вираження поглядів.

Правоохоронні органи повідомили про кримінальні провадження стосовно високопосадовців Республіки Комі. Всі особи були заарештовані в той же день.

Заявник поінформував місцеву адміністрацію про наміри провести демонстрацію у формі пікету з метою обговорення арешту зазначених посадових осіб. Передбачалося, що близько 50 осіб візьме участь у демонстрації. Заявник опублікував свого листа до місцевої адміністрації у своєму інтернет-блозі, зазначив мету пікету та закликав усіх охочих приєднатися до обговорення арешту високопосадовців.

Місцева влада того ж дня відмовила у погодженні пікету заявника, мотивуючи відмову тим, що в обраному заявником місці заборонено проведення таких заходів, та запропонувала обрати інше місце його проведення.

Тоді заявник здійснив нову публікацію у своєму інтернет-блозі, інформуючи читачів про відмову органів місцевої влади у погодженні проведення пікету, додавши також копію рішення адміністрації та зазначив, що «народні збори» відбудуться без зміни дати і часу їх проведення. Заявник також здійснив публікацію в соціальній мережі, в якій закликав до участі в публічній демонстрації. Надалі, інтернет-профіль заявника в соціальній мережі був заблокований її адміністратором за дорученням Федеральної служби нагляду в сфері зв’язку, інформаційних технологій та мас-медіа та заступника Генерального прокурора; останній вбачав у публікації заявника заклики до участі у незаконному публічному заході – пікеті, проведення якого не було схвалене місцевою адміністрацією.

Заявник опублікував третій запис у своєму інтернет-блозі. Він запитав, що станеться, якщо багато людей прийдуть на «народні збори» того ж дня пізніше. Він зауважив, що не вірить, що це змусить владу держави змінити свою політику. Проте, стверджував він, високий рівень участі населення свідчитиме, що багато людей не бояться висловити свою думку. Того ж дня адміністратор сайту, на якому був розміщений інтернет-блог заявника, повідомив останньому, що доступ до трьох його записів обмежений з підстав, аналогічних до названих раніше. Суди відхилили скарги заявника на рішення про проведення пікету та про його активність у мережі Інтернет. «Народні збори» все ж таки були проведені.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що державна влада при відмові заявнику посилалася на два законодавчих положення, що забороняють проведення публічних заходів у місці, обраному заявником: в той час як міська адміністрація спиралася на регіональний закон, що забороняє проведення публічних заходів на площі Стефанівській. Національні суди посилалися на Указ адміністрації міста про розмежування зони в безпосередній близькості від Конституційного суду Республіки Комі, де проведення публічних заходів заборонено.

Щодо висновку вітчизняних судів про те, що місце, обране заявником, було в безпосередній близькості від Конституційного Суду, Суд вже встановив, що загальна заборона на проведення публічних подій поблизу будівель суду несумісна із п.2 ст.11 Конвенції.

Що стосується посилання міської адміністрації на регіональний закон, Суд зазначає, що з 2012 року Закон про публічні події дозволяє регіональним законодавчим органам визначити інші місця - крім місць, зазначених у розділі 8 Закону про публічні події - де публічні заходи заборонені, якщо вони можуть заважати нормальному функціонуванню комунальних служб, транспорту, соціальних служб або послуг зв’язку або перешкоджають проходу пішоходів чи транспортних засобів або доступу громадян до житлових будинків, транспорту. Суд уже встановив, що ці причини, хоч і актуальні, самі по собі не є достатніми для обґрунтування пропозиції щодо зміни місця проведення публічної події.

Жодного аргументу щодо ризику сутичок, конфліктів чи міркувань безпеки ніколи не було висунуто, щоб обґрунтувати загальну заборону на проведення публічних заходів на Стефанівській площі. Дійсно, регіональний закон, який встановлює, що проведення публічних заходів може бути заборонено, якщо може привести до збоїв у функціонуванні житлово-комунальних послуг, транспорт, соціальних або комунікаційних послуг і обструкції пішоходів або руху або перешкоджають доступу громадян до житлових будинків або транспорту та соціальних послуг. Важливо, що ні сам регіональний закон, ні будь-яке інше правове положення чи судові тлумачення не пояснювали, які з перерахованих вище обставин мали значення для Стефанівської площі та чому.

Суд вважає, що відмова затвердити положення на заявника публічного заходу з посиланням на загальну заборону на проведення публічних заходів в безпосередній близькості від будівлі суду або шляхом посилання на заборону, встановлена регіональним законом на площі без будь-якого врахування конкретних обставин справи не може вважатися таким, що є "необхідним у демократичному суспільстві" у значенні п.2 ст.11 Конвенції.

Суд вважає, що блокування облікового запису заявника на тій підставі , що вони містили заклики до участі в публічному заході, проведення якого було не затверджене, склала втручання в право заявника на свободу вираження поглядів, в якому свобода отримувати і поширювати інформацію та ідеї, є невід'ємною частиною.

Суд спочатку зауважує, що оскаржуваний захід мав підставу в розділі 15.3 Закону про інформацію, який дозволив Генеральному прокурору чи його заступникам наказати заблокувати веб-сайт або веб-сторінку, яка містить заклики до участі у громадських заходах, що проводяться з порушенням встановленого порядку.

На думку вітчизняних судів, метою блокуючого заходу було запобігти порушенням законів у сфері розповсюдження інформації, а також запобігти порушенням громадського порядку. Ніколи не стверджувалося, що публічна подія, на яку вказував заявник у своєму блозі та в своєму обліковому записі в соціальних мережах, несе небезпеку для громадської безпеки або могла призвести до суспільного безладу чи злочину. Таким чином, цілі захисту громадської безпеки та запобігання безладам чи злочинам явно не стосуються даної справи. Мета запобігання розголошенню інформації, отриманої конфіденційно, також не є актуальною. Суд вже встановив, що виконання правил, що регулюють громадські збори, не може стати самоціллю (див. Примов та інші проти Росії, №17391/06, § 118, 12.06.2014 р.).

Суд зауважує, по-перше, що метою публічного заходу було висловлення думки щодо актуального питання, що становить суспільний інтерес, а саме щодо недавнього арешту чиновників. По- друге, у проведенні публічного заходу було відмовлено за формальними ознаками, через загальну заборону на проведення публічних заходів в місці, обраному заявником. Суд встановив, що це суперечить положенням Конвенції По-третє, оскаржувані повідомлення в Інтернеті не містили жодних закликів до вчинення насильницьких чи інших незаконних дій під час публічного заходу. По-четверте, на публічну подію очікували лише близько півсотні людей, і, як стверджував заявник, обране місце було закрите для руху.

Нарешті, як уже зазначалося вище, заявник чітко і ясно заявив у своєму блозі, що публічний захід було не був належним чином затверджений. Він не намагався ввести в оману потенційних учасників, змусивши їх повірити , що вони повинні були брати участь в законному заході.

Висновки: порушення процедури проведення публічних заходів у цій справі було незначним і не створювало реального ризику суспільного безладу чи злочину. Він також не мав призвести до шкідливих наслідків для громадської безпеки та прав інших людей. За таких обставин Суд не переконаний у тому, що існувала "нагальна соціальна потреба" застосовувати попередні обмежувальні заходи та перекривати доступ до оскаржуваних інтернет-постів, що висловлювали думку з важливого питання, що становить суспільний інтерес.

Суди не навели "відповідних та достатніх" причин для заборони проведення демонстрації в бажаному місці та блокування облікового запису заявника в мережі Інтернет.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст.10 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції), свобода зібрань та об’єднання (ст.11 Конвенції).

Ключові слова: проведення мирних зборів, погодження місця проведення, отримання дозволу на проведення демонстрації, блокування особистої сторінки в соціальній мережі, публічні заклики до мирного зібрання