Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 липня 2019 року

у справі «Борісов проти Росії»

за заявою № 48105/17

Щодо несправедливого процесу залучення доказів та вирішення кримінальної справи

Фабула справи: заявник скаржився на несправедливість судового провадження щодо нього. Він стверджував, що його засудження грунтувалося на показаннях поліцейських.

Федеральна служба з контролю за обігом наркотиків була поінформована про те, що в конкретний день заявник планує збути амфетамін. Міський суд санкціонував обшук квартири заявника. Заявника та його знайомого зупинили працівники поліції у багатоквартирному будинку за місцем проживання цього чоловіка. Зі слів заявника, працівники поліції разом з ним пішли на перший поверх будинку, де обшукали його і не знайшли незаконних речовин. Під час обшуку працівники поліції щось поклали до лівої кишені куртки заявника. Надалі працівники поліції одягнули наручники на заявника та посадили до поліцейського автомобіля.

Коли прибули офіцер поліції та двоє свідків, у їх присутності було проведено обшук заявника. Офіцер перевірив ліву кишеню куртки заявника та вийняв звідти два маленькі пластикових пакетики з білою порошкоподібною речовиною. Пізніше було встановлено, що в пакетиках містився амфетамін. Працівники поліції провели обшук квартири заявника, де він проживав разом із своєю матір'ю, проте наркотичних речовин не знайшли. Заявника доставили до медичної установи, де лікарі встановили, що заявник перебуває під впливом амфетаміну та канабісу. Окрім іншого, судово-медичний експерт оглянув пакетики з речовиною та взяв змиви з рук заявника. В ході експертизи було встановлено, що на руках заявника відсутні сліди наркотичних речовин, а на пакетиках відсутні його відбитки пальців.

Суд першої інстанції визнав винним заявника у зберіганні наркотичних речовин та призначив покарання у виді позбавлення волі. Суд обґрунтував своє рішення свідченнями офіцерів поліції та свідків, які були присутні під час затримання. Апеляційний суд залишив засудження заявника в силі.
Правове обґрунтування: Суд спочатку зазначає, що сторонами було визнано, що обшук заявника був здійснений не відразу після його арешту. Він відбувся більше години пізніше. У зв'язку з цим Суд повторює, що непроведення поліцією обшуку негайно після арешту без поважних причин викликає обгрунтоване занепокоєння щодо можливої підробки доказів (див. Також Layijov v. Azerbaijan, №22062/07, § 69, 10.04.2014 року). Більше години заявник перебував під контролем працівників міліції. Більше того, нічого не свідчить про те, що існували особливі обставини, які не давали можливість здійснити обшук відразу після арешту заявника. Суд не залишає без уваги той факт, що арешт заявника був частиною запланованої проти нього операції, а нездатність працівників міліції забезпечити присутність свідків на місці злочину не може виправдати затримку з проведенням обшуку.

Також Суд не може оминути увагою той факт, що арешт заявника не був одразу задокументований поліцією. Більше того, заявника не представляли адвокати під час арешту чи обшуку. Беручи до уваги викладене, Суд вважає, що якість речових доказів, на яких ґрунтується обвинувальний вирок заявника, сумнівна, а спосіб, яким він був отриманий, ставить під сумнів його надійність.

Також Суд зауважує, що заявник порушив питання про достовірність речових доказів та їх використання проти нього перед національними судами. Національні судові органи відхилили це питання, вважаючи це спробою заявника уникнути кримінальної відповідальності. Вони не змогли дослідити, чому обшук заявника не був проведений негайно за місцем його затримання або чи було проведено обшук відповідно до процедурних вимог.

Висновки: засудження заявника за обвинуваченням у зберіганні незаконних речовин ґрунтувалося, переважно, на речових доказах, отриманих поліцією під час обшуку, проведеного після арешту заявника, у присутності двох неправдивих свідків.

Суд вважає, що той факт, яким чином отримано речові докази, використані під час судового розгляду щодо заявника, і що національні суди не прийняли до уваги його аргументи щодо достовірності цих доказів та їх використання проти нього, зробили провадження у справі в цілому несправедливим.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: доказова база, джерела доказів, властивості доказів, упередженість суду, недотримання порядку проведення арешту, порушення процедури здійснення слідчої дії