Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 червня 2019 року

у справі «Мехмет Ресіт Арслан та Орхан Бінгол проти Туреччини»

за заявами № 47121/06 та іншими

Щодо позбавлення ув’язнених доступу до комп’ютерів, інших електронних засобів та мережі Інтернет

Фабула справи: заявники скаржилися на позбавлення їх доступу до комп’ютерів та мережі Інтернет, що їм були необхідні для навчання та культурного розвитку в цілому.

Заявники були засуджені за членство у незаконній збройній організації та отримали покарання у виді довічного позбавлення волі. Перший заявник звернувся з проханням до адміністрації тюрми дозволити йому використовувати комп’ютер та мати доступ до мережі Інтернет на підставі Закону про виконання покарань. Керівництво та наглядова рада тюрми відмовила у цьому проханні, зазначивши, що перший заявник підтримував зв’язки з іншими ув’язненими, які були членами незаконної збройної організації, та що він не відвідував жодних курсів. Адміністрація тюрми підтримала таку думку та відмовила у задоволенні прохання першого заявника. Тоді перший заявник звернувся до судді, відповідального за питання, пов’язані з виконанням покарань, зазначивши, що до його ув’язнення він був студентом медичного напрямку, а тому хотів отримати доступ до аудіовізуальних матеріалів для продовження навчання. Суд відхилив його клопотання. Після переведення до тюрми з суворим режимом перший заявник звернувся до адміністрації з проханням надати йому дозвіл на доступ та використання комп’ютера. Адміністрація установи відхилила його запит; перший заявник знову звернувся до суду, проте безуспішно.

Другий заявник звернувся до адміністрації установи виконання покарань з проханням надати йому дозвіл використовувати комп’ютер та мережу Інтернет. Заступник керівника пенітенціарної служби Міністерства юстиції відхилив його прохання. Другий заявник оскаржив відмову до суду, проте його скарга була відхилена.

Правове обґрунтування: у цій справі, Суд зазначив, що внутрішнє законодавство визнає прийнятною можливість використання комп'ютеру і доступу до Інтернету за певних умов. Це використання, однак, може бути під контролем тюремної адміністрації і бути обмеженим в умовах, передбачених законодавством. Дійсно права можуть бути обмежені щодо засуджених, що є особливо небезпечними або для тих, хто засуджений за членство в незаконній організації.

Що стосується принципу пропорційності, Суд вивчить причини національних судів та Уряду, щоб визначити, чи є вони релевантними та достатніми, і чи був відповідний захід пропорційним законній меті, враховуючи справедливий баланс між правом на освіту заявників і причинами, зазначеними владою в підтримку відмови.

Суд зазначає, що першому заявнику було відмовлено на підставі висновку тюремної влади, що заявник підтримував стосунки з іншими ув'язненими членами в незаконній організації. Крім того, на думку уряду, заявник мав можливість використовувати в тюремній бібліотеці матеріали, які були б йому необхідні. Що стосується другого заявника, відмова була виправдана на тій підставі, що заявник він є суб’єктом численних дисциплінарних проваджень.

Суд зауважує, що законодавство та практика держави не передбачають абсолютної заборони на використання комп'ютерів та доступу до Інтернету в тюрмах, включаючи в'язниці високої безпеки. Закон № 5275 надає засудженим можливість користуватися аудіовізуальними інструментами навчання та комп'ютером та здійснювати доступ до Інтернету під контролем у приміщеннях, призначених для цього адміністрацією в'язниці, як частиною програм реінтеграції чи навчання. У Суду не виникає сумнівів, що спосіб регулювання умов доступу до таких типів можливостей у в'язничному середовищі підпадає під розсуд Договірної Держави.

Крім того, Інтернетом можна користуватися під наглядом адміністрації та настільки, наскільки це вимагається програмами навчання та реінтеграції.

Обидва заявники взяли участь у 2006 році вступних іспитів в вищих навчальних закладах і показали великий інтерес в продовженні їх дослідження.

Що стосується використання електронного пристрою, який мав функцію калькулятора та перекладача з англійської на турецьку мову, Суд зауважує, що цей елемент був донесений до відома Суду, щоб проілюструвати різні підходи в'язничних органів у цій галузі.

Висновки: важливість освіти в тюрмі визнана Комітетом міністрів Ради Європи у своїх рекомендаціях щодо освіти у в'язницях та Європейських правилах ув'язнення. Суд зазначає, що національні суди не провели детального аналізу ризиків для безпеки, з одного боку, і, з іншого боку, вони зобов'язані запобігати будь-яким зловживанням з боку адміністрації.

Суд приходить до висновку, що в ході процесу прийняття рішень, судді не виконали свого зобов'язання взяти участь у балансуванні між інтересами заявників та вимогами громадського порядку.

Констатовані порушення: право на освіту (ст. 2 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: дистанційне навчання, навчальні матеріали, здобуття вищої освіти, установа виконання покарань, розумовий розвиток