Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 травня 2019 року

у справі «Жяйя проти Польщі»

за заявою № 45751/10

Щодо перевищення розумних строків цивільного провадження про встановлення сервітуту

Фабула справи: заявник стверджував, що судовий розгляд його справи не відповідав вимозі «розумного строку».

Заявниця ініціювала цивільне провадження щодо встановлення сервітуту на сусідську ділянку з метою проїзду до своєї земельної ділянки. Рішенням суду вимоги заявниці було задоволено, проте сусіди-відповідачі подали апеляцію. Тоді апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд. Суд першої інстанції постановив ухвалу про проведення експертизи. Два експерта відмовились підготувати висновки, а третій експерт підготував висновок через тривалий проміжок часу.

Відповідачі заперечували як сам висновок експерта, так і вимогу щодо сплати за його підготовку, і врешті решт замовили підготовку іншого висновку. На наступному судовому слуханні було проведено допит експерта та призначено ще одного для оцінки вартості земельної ділянки.

Міським судом було постановлено провести огляд власності, що була предметом спору. Під час судового слухання суд вирішив призначити ще одну експертизу задля встановлення того, чи буде сервітут впливати на рибні господарства. Висновок було надано суду, а експерта було допитано. Інший експерт на запит суду надав додатковий висновок. Суд першої інстанції позов заявника задовольнив; відповідачі подали апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції знову скасував рішення суду першої інстанції та направив вдруге справу на новий розгляд. Під час повторного розгляду справи судом було призначено проведення геологічної експертизи; такий експертний висновок був наданий через рік. Суд вирішив залучити до справи інших осіб як співвідповідачів. Було проведено повторний огляд земельної ділянки. Суд провів допит експерта та призначив підготувати новий висновок щодо оцінки земельної ділянки. В ході розгляду суд багаторазово приймав рішення про проведення огляду земельної ділянки.

Позов заявника про встановлення сервітуту було задоволено. Відповідачі знову подали апеляцію. Суд апеляційної інстанції відхилив апеляційні скарги відповідачів. У подальшому заявник скаржився до суду на надмірну тривалість його провадження, проте його скарги були відхилені судами.

Правове обґрунтування: Суд погоджується із заявником, що процедура, в якій вона прагнула встановити сервітут не була складною. Хоча це правда, що отримання експертних доказів обов'язково потрібен час, слід зазначити, що в ряді випадків експертам був необхідний майже рік, щоб підготувати висновок.

Суд вважає, що процедура отримання експертних доказів не мала необхідної ефективності. Суд по черзі надсилав матеріали справи кожному експерту, це означало, що вони повинні затримати підготовку своїх звітів до завершення роботи попередника. Жодних спроб для забезпечення дотримання експертами встановлених строків не було.

У зв'язку з цим Суд ще раз зазначив, що експерти працюють у контексті судового провадження під наглядом судді, який несе відповідальність за підготовку та швидке провадження у справі (див. Прожак проти Польщі, 16.12.1997, § 44, Звіти про судові рішення та ухвали 1997 - VIII, і Лук’янюк проти Польщі, №15072/02, § 28, 7.11.2006 року).

Слід також зазначити, що між слуханнями існували тривалі інтервали, які, як видається, не пов'язані з роботою експертів, кілька разів протягом року.

У попередніх схожих справах, Суд встановив, що суди, які розглядали скарги, не враховували суттєвих затримок у справах заявників, які мали відношення до оцінки порушення п.1 ст.6 Конвенції, заявленої ними. Всупереч усталеній судовій практиці Суду щодо оцінки обґрунтованості тривалості судового розгляду, суди не досліджували загальну тривалість провадження, а лише окремі їх частини. У деяких випадках суди не враховували періодів, що настали до набрання чинності Актом 2004 року, і перевіряли лише тривалість провадження у поточній інстанції. Більше того, Суд повторив стандарти "належної та достатньої компенсації" за порушення вимоги "розумного строку", і її сильна, хоча і спростована, презумпція на користь моральної шкоди, як правило, спричинена надмірною тривалістю судового розгляду З урахуванням вищевикладеного, Суд встановив, що Акт 2004 року не зміг забезпечити заявникам «відповідної та достатньої компенсації» з точки зору адекватної компенсації за надмірної тривалості розгляду в їх випадках. Суд вважає, що ці висновки застосовуються і в цій справі.

Крім того, він зазначає, що національний суд відхилив скаргу 21.12.2004 року з формальних причин. Суд уже встановив, що визнання заяви неприйнятною на тій підставі, що заявник «не уточнив обставини , на яких були засновані його / її скарга» є занадто формалістичним підходом (див. Венде та Кукувка проти Польщі , №56026/00, §§ 49-57, 10.05.2007 р.).

Висновки: після двох доручень, виданих апеляційним судом, справа заявника тричі була розглянута в першій інстанції. Незважаючи на те, що Суд не в змозі проаналізувати юридичну якість судової практики національних судів, передання справ для повторного розгляду зазвичай встановлюється внаслідок помилок, допущених нижчими судами. Повторність таких доручень у межах одного провадження вказує на недолік судової системи. Більше того, цей недолік можна покласти на владу, а не на заявників. За цих обставин Суд не може знайти достатнього обґрунтування для затримки в розгляді справи заявника і загальної тривалості розгляду в тринадцять років.

Суд вважає, що тривалість розгляду була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: перевищення строків, бездіяльність судових органів, оціночно-земельна експертиза, земельне законодавство