Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 червня 2019 року

у справі «Лейла Кан проти Туреччини»

за заявою № 43140/08

Щодо правомірності відмови у реєстрації імен усиновлювачів замість біологічних батьків всупереч інтересам матері та дитини

Фабула справи: заявниця стверджує, що відмова у реєстрації імен усиновлювачів замість біологічних батьків спричинило травми та психологічні страждання для її дитини та самої себе.

Справа стосувалася заміни імен біологічних батьків усиновленої дитини у її свідоцтві про народження. Заявниця усиновила дитину, яка народилась у вересні 1999 року. Під час завершення процедури усиновлення дитина була внесена до реєстру з прізвищем заявниці. Заявниці також було дозволено змінити ім’я дитини.

2006 року заявниця звернулася до міського суду з проханням замінити імена біологічних батьків дитини на імена усиновлювачів в її свідоцтві про народження та зазначила, що в іншому випадку це може призвести до суперечностей та мати негативні наслідки для дитини. Суд відхилив заяву заявниці, вказавши, що дитина не була залишена без батьківського піклування, її біологічні батьки були відомі; така зміна могла би призвести до суперечностей в її походженні. Зрештою, суд вказав, що заявниця, яка усиновила дитину, не може бути суб’єктом, який вправі ініціювати внесення змін до інформації про батьків дитини. Касаційний суд відхилив апеляцію з питань права.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що вже мав нагоду прийняти рішення про неможливість одинокої матері домогтися того, щоб її прізвище замінило ім'я біологічної матері дитини в реєстрі цивільного стану. Справді, обставини даної справи дещо відрізняються від тих, що розглядалися, тим, що в цьому випадку дитині на момент усиновлення було вже сім років.

Суд вважає корисним згадати висновки, досягнуті у справі “Гезюм проти Туреччини” (№4789/10, §§13-14, 20.01.2015 року), згідно з якими: "У разі усиновлення одиноких батьків, цивільне законодавство Туреччини мало певні прогалини, які вплинули на осіб, які перебувають в такому ж становищі як заявник”

Суд з інтересом відзначає інформацію, представлену Урядом в відношенні законодавчих змін, що відбулися в 2017 році в відповідно до Закону № 5490, але нагадує, що він не може мати ніякого впливу на дану ситуацію, враховуючи, що вони набули чинності після фактів справи.

Більше того, Суд враховує аргументи Уряду, зокрема щодо інтересів дитини, яка відрізняється віком, та права дитини знати своє походження. Суд звертає особливу увагу на висновки, зроблені у справі Гезюма, що "захист цивільного права, задуманий у той час, не може вважатися достатнім позитивним зобов’язанням, покладеним на державу-відповідача ст.8 Конвенції", та причини, викладені судом першої інстанції стосовно, зокрема, незастосовності положень Цивільного кодексу до становища заявника.

Висновки: Суд вважає, що національні органи влади неправомірно відмовили у реєстрації ім'я заявника, як матері дитини.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: малолітня дитина, прийомні батьки, акти цивільного стану, підстави внесення змін