Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 березня 2019 року

у справі «Бургазли проти України»

за заявою № 41920/09

Щодо свавільного втручання в особисте листування ув’язненого з органами державної влади та громадськими організаціями

Фабула справи: заявник, який був засуджений до довічного позбавлення волі, прибув до установи виконання покарань.

У своїй скарзі він стверджував про нелюдські та неналежні умови відбуття покарання; відсутність ремонту камер, природного освітлення; стверджував про неналежне харчування; заявляв, що йому не була надана належна медична допомога у зв’язку із туберкульозом, яким він захворів, відбуваючи покарання в колонії. В іншій частині своєї скарги заявник стверджував про порушення ст.8 Конвенції з огляду на перевірку його листів, які він надсилав до органів прокуратури, суду та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів державної влади, до громадських організацій; стверджував, що працівники колонії погрожували йому через те, що він скаржився у своїх листах на умови відбуття покарання.

Заявник також зазначав, що були випадки ненадходження листів до адресатів або ж конверти містили пусті аркуші замість його заяв. Окрім цього, стверджував, що його листи до ЄСПЛ навмисно затримувалися, а його листування зі своїм представником інтересів в ЄСПЛ було предметом постійного перегляду та контролю.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що, хоча сторони не погоджувались з приводу того, чи було утримано деякі листи заявника тюремними органами та чи контролювалася кореспонденція, Уряд спеціально не оскаржував твердження заявника про те, що його листування регулярно контролювалась.

Суд уже встановив, що твердження заявника про те, що органи влади втручалися у його листування із Судом, були обґрунтованими.

Заявник скаржився на те, що втручання у його спілкування з його представником інтересів перед Судом суперечить ст.34 Конвенції, Суд спочатку зауважує, що Уряд не прокоментував конкретні звинувачення заявника, зокрема, інцидент, пов’язаний із передбачуваним вилученням документів із конверта, що містять листи заявника до його представника.

Крім того, Суд зауважує, що чинне законодавство передбачає, що листування заявника з його представником перед Судом підлягало повсякденному спостереженню посадовими особами в'язниці, оскільки від такого моніторингу було звільнено лише спілкування з "адвокатом у кримінальному провадженні".

Суд вже встановив порушення ст.8 Конвенції через недоліки у відповідному законодавстві, що регулює моніторинг листування в'язнів. На додаток до цих висновків, він вважає, що моніторинг листування заявника з його представником перед Судом був несумісним зі ст.34 Конвенції, оскільки передбачав відсутність будь-якої конфіденційності такого спілкування та ризик різних форм прямого або опосередкованого впливу на в’язня, що погіршує його можливості спілкуватися із Судом через свого представника в Суді.

Висновки: реєстр вхідної пошти (копія якої заявнику була надана Судом ), який містить короткий зміст листів, адресованих ув'язненим, ілюструє, що влада насправді проводила моніторинг листів, що надсилаються до заявнику.

Цей моніторинг є перешкодою для здійснення права заявника на повагу його кореспонденції відповідно до п.1 ст.8 Конвенції. Судом було встановлено, що правила проведення моніторингу не відповідають законодавству, яке діяло на той час.

Звідси випливає, що втручання, на яке скаржилися, не було «відповідно до закону».

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), право на подання індивідуальних заяв (ст.34 Конвенції).

Не було встановлено порушення заборони катувань (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: конфіденційна інформація, таємниця спілкування, листування ув’язнених