Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 квітня 2019 року

у справі «Редакційна колегія газети «Гривня» проти України»

за заявами № 41214/08 та іншими

Щодо порушення свободи вираження поглядів шляхом обвинувачення у дифамації судді

Фабула справи: компанія-заявник скаржилася на порушення права на справедливий суд, оскільки суддя, який розглядав справу А (щодо захисту честі, гідності та ділової репутації), не був неупередженим. Також стверджувала, що судове провадження про дифамацію становило порушення її права на свободу вираження поглядів

Заявником є компанія в особі редакційної колегії газети, що здійснює її випуск. Справа стосувалася процесу дифамації, порушеного суддею щодо публікацій про нього в одному з видань цієї газети. Так, газета опублікувала дві статті, в яких були викладені негативні твердження про суддю. Статті стосувалися відтермінування Верховною Радою України безстрокового призначення судді у зв'язку із висловлюваннями деяких членів парламенту щодо ймовірного вчинення цим суддею корупційних діянь.

Перша стаття висвітлювала парламентські дебати, під час яких йшлося про стверджувані обвинувачення заявника у корупційних правопорушеннях. Друга стаття стосувалася провадження про дифамацію, яка була ініційована суддею з приводу змісту першої статті, а також стверджуваної участі у нападі на потерпілу сторону судового провадження. Суддя стверджував, що поширення такої інформації могло бути здійснене сторонами проваджень. У процесі судового провадження щодо розгляду заяви судді про захист честі, гідності та ділової репутації суд встановив, що зміст статей, фотографії та коментарі до них були більше образливими та принижуючими репутацію судді, аніж інформативними. Суд також установив, що твердження по другій статті щодо нападу суддею на потерпілого не ґрунтувалося на неспростовних фактах. Апеляційний та касаційний суди залишили рішення суду першої інстанції без змін, і в результаті компанія – заявник була змушена сплатити відшкодування за заподіяну моральну шкоду та розмір судових витрат.

Під час розгляду справи щодо першої статті касаційний суд переніс розгляд справи до суду іншого регіону після запиту компанії-заявника, в якому вона висловила сумніви щодо неупередженості судді першої інстанції. Таке рішення, однак, надійшло до адресату пізно, оскільки суддя, в провадженні якого перебувала справа, спір вже вирішив.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, перш за все, що компанія-заявник не заперечує доводи Уряду про те, що рішення національних судів переслідували законну мету захисту прав судді. Національні суди прийшли до висновку, що оспорювані статті не внесли жодного внеску в дискусію, що становить суспільний інтерес, в тому, що вони мали на меті образити суддю, а не інформування громадськості. Суд зазначає, що обидві статті були опубліковані в контексті постійного призначення на посаду судді. Ця процедура вже була предметом розгляду преси до публікації першої з оскаржуваних статей.

Суд вважає, що з точки зору змісту і форми статті А містить п'ять різних елементів: коментарі на провал кандидатури перед парламентом (заяви A1, A2, A7 і A8), а також твердження A5 про те, що проступки судді ще в 1998 році; твердження A6 щодо родича у Верховному Суді; фотографія з біблійної цитатою; інші фотографії, які не були представлені ​​на розгляд Суду; цитати з доповіді «високопоставлений чиновник» про ніби-то неправомірні дії: заяви A3 і A4.

Суд вважає, що твердження A1, A2, A7 і A8 становили прості зауваження щодо провалу кандидатури в розгляді парламенту в пленарному засіданні та чітко достатньої фактичної основи, а саме дебати на цьому відкритому засіданні. Оспорювані вираження, хоча мали саркастичний характер, залишалися в межах прийнятної ступеня стилістичного перебільшення, що використовується, щоб висловити оцінне судження автора. Немає безбожних, вульгарних виразів і образ. Таким чином, вони були оціночними судженнями і мали достатню фактичну основу. Таким чином, Суд вважає, що для об'єктивного читача, вищезгадані заяви не можуть бути прочитані, як образи.

Національні суди конкретно не коментують твердження заявника про те, що батько невістки судді був насправді суддя Верховного суду. Цей факт ніколи не оскаржувався. Оспорювана стаття просто заявила, що існує причинно-наслідковий зв'язок між цими двома фактами і не стверджували,чи існує насправді такий зв’язок.

Суди побічно визнали, що фотографія із біблійними елементами була зроблена на публічному заході. Суд вважає, що національні суди не дають достатніх пояснень щодо їх рішень з приводу фотографії та супровідного його підпису.

Заяви про проступки судді, вказують на погану поведінку з боку позивача, представляючи його як людину, яка розробила мережу негативних зв'язків. Цей документ не був наданий в національний суд, і компанія-заявник не зміг пояснити це якимось чином, наприклад, в зв'язку з необхідністю захисту своїх джерел.

Суд вважає, що, з точки зору змісту і форми, стаття B містить два різних елемента. Заявник не показав, що він провів дослідження, щоб перевірити достовірність фактичних елементів звітності B3, зокрема на інсинуації, що суддя був якимось чином залучений в напад на С., який критикував його. Компанія-заявник не вказала будь-яких доказів на підтримку цієї інсинуації. Таким чином, Суд не має жодної підстави, щоб ставити під сумнів оцінку, зроблену національними судами щодо заяви B3.

Суд вважає, що втручання не було засновано на «достатніх» підставах щодо: (I) частини A1, A2 і A5 для A8; та частини В4 і В5. Щодо елементів А і Б Суд не знайшов порушень.

Крім того, Суд зазначає, що збитки, заявлені позивачем з приводу статті Б не можна вважати незначним, беручи до уваги характер оспорюваних заяв та інших обставин, проаналізованих вище.

Висновки: що стосується наслідків опублікованих статей, Суд не бачить жодних підстав не погодитися з оцінкою національних судів, що репутації судді було завдано збитків. Тим не менш, він також зазначає, що вони не мали серйозного впливу на кар'єру, так як незабаром після публікації він був призначений на судову посаду на постійній основі, і продовжує займати посаду голови обласного апеляційного суду протягом багатьох років після вказаних подій.

Відтак, національними органами було обмежено свободу вираження поглядів редакційної колегії з приводу публікації ними статей про одного з суддів національних судів.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (ст.1 п.6 Конвенції), свобода вираження поглядів (ст.10 Конвенції).

Ключові слова: засоби масової інформації, редакція газети, обговорення призначення судді, обвинувачення у вчиненні корупційних діянь, принижуючі гідність твердження, хибні обвинувачення, упередженість судді, межі журналістської критики