Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 червня 2019 року

у справі «Гогуадзе проти Грузії»

за заявою № 40009/12

Щодо неефективного розслідування жорстокого поводження з боку поліції

Фабула справи: заявник скаржився на жорстоке поводження під час його затримання та непроведення ефективного розслідування його скарг щодо порушення ст.3 Конвенції. Також заявник скаржився, що його затримання було документально оформлене лише на наступний день після затримання.

Заявник був членом та одним із керівників групи, яка називала себе Національним релігійним рухом. 26.05.2011 року поліцейський склав протокол, в якому зазначалося, що він володіє інформацією про те, що двадцять чотири особи, включаючи заявника, планували жорстоке повалення уряду держави. В результаті цих осіб було затримано.

Заявник оскаржував своє попереднє ув'язнення, зазначаючи свою версію про обставини арешту. Зокрема, що під час перебування в поліцейській дільниці він був побитий. Потім він був переведений в штаб поліції, де на нього знову фізично нападали та допитували протягом шести годин. Заявник стверджував, що фактичний час його арешту відрізнявся від часу арешту, зазначеного в офіційному протоколі. При таких обставинах, термін 48 годин, зазначених у ст. 196 КПК був перевищений. Скарга заявника була відхилена апеляційним судом.

Також заявника, за його клопотанням, було оглянуто медичними працівниками. Ті зробили висновок, що з неврологічної та травматологічної точки зору стан заявника був задовільним. Вони зазначили, що синців та порізів, які він нібито мав не було видно.

Заявника було засуджено до позбавлення волі. Апеляційний та касаційний суди відхилили скарги.
Заявник неодноразово звертався щодо порушення провадження по факту жорстокого поводження, але спроби так і залишилися невдалими. Розслідування проводилося, але до відповідальності нікого не притягнули. Провадження в національних органах триває досі.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що існують об'єктивні докази того, що в день арешту заявник отримав різні травми на тілі та обличчі. Уряд не оскаржував висновків візуальних оглядів заявника. Більше того, вони ніколи не стверджували, що він зазнав цих ушкоджень до арешту або що він чинив опір арешту. Навпаки, на підтримку своїх спостережень, Уряд надав копію прокурорських рішень про перекваліфікацію розслідування, відповідно до якого прокурор прийшов до висновку про те, що було достатньо доказів того, що заявник отримав травми під час арешту.

Уряд визнав, що заявник був під їх владою 26-27 травня 2011, незалежно від його статусу, і що ці травми він отримав протягом цього періоду часу. Вони не змогли дати правдоподібного пояснення того, як були спричинені ці травми.

Висновки: стосовно особи, яка позбавлена ​​волі або, взагалі, стикається з правоохоронцями, будь-яке застосування фізичної сили, що не було спричинено протиправною поведінкою особи, порушує гідність людини і, в принципі, є порушенням права, викладеного у ст. 3 Конвенції. На цьому тлі аргумент Уряду, що не існує ніяких переконливих медичних доказів, що показують масштаби і серйозність травм заявника, як видається, не має значення.

Виходячи з сукупності доказів у матеріалах справи, детального та послідовного опису заявником обставин жорстокого поводження, на яке він скаржився, Суд вважає, що ці травми були наслідком жорстокого поводження, якому заявник був підданий в день арешту.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції) в матеріальному та процесуальному аспектах.

Ключові слова: знущання, тілесні ушкодження, запобіжний захід, всебічне розслідування, критерії ефективності розгляду справи