Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 березня 2019 року

у справі «О.С.А. та інші проти Греції»

за заявою № 39065/16

Щодо обмеження права на отримання законного рішення про арешт

Фабула справи: заявники є громадянами Афганістану. Чотири заявники прибули на острів в Греції разом зі своїми сім'ями. В подальшому вони були заарештовані та поміщені до центру для мігрантів. Того ж дня керівник поліції видав наказ про затримання заявників.

Він видав розпорядження про видворення заявників та їх попереднє утримання під вартою впродовж 6 місяців на період очікування такого видворення. Рішення щодо арешту були складені грецькою мовою та надані заявникам того ж дня. Тоді заявники заявили про наміри звернутись до органів державної влади про надання притулку.

Комісар поліції вирішив призупинити видворення заявників до завершення розгляду їхніх заяв про надання притулку. Заявникам були видані документи, що діяли як тимчасові свідоцтва про реєстрацію, а також було скасовано наказ про заборону залишати острів. Заявники скаржились, що їм не вдалося отримати законне рішення про їх арешт.

Правове обґрунтування: що стосується загальних принципів, що регулюють застосування п.4 ст.5 Конвенції у справах, що порушують подібні питання до порушених тут, Суд посилається на свою відповідну прецедентну практику з цього приводу (див., Доугоз проти Греції, №40907/98, § 61, ECHR 2001 - II, СД проти Греції, №53541/07, 11.06.2009 року і Герман і Серазадішвілі проти Греції, №26418/11 і 45884/11, § 71, 24.04.2014 р.).

Суд зазначає, що заявникам, громадянам Афганістану, були надані рішення про арешт. Але ці рішення, які вказували на можливість подачі апеляції, були написані грецькою мовою. Більш того, навіть якщо припустити, що вони отримали інформаційну брошуру, на яку посилається Уряд, він не впевнений, що у заявників, яким надається допомога з боку будь-якого адвоката, було досить юридичних знань, щоб зрозуміти зміст цієї брошури, зокрема все, що стосується різних засобів правового захисту, доступних їм відповідно до внутрішнього законодавства у даному випадку. По- друге, Суд зазначає, що брошура, як правило, посилається на адміністративний суд, не уточнюючи, який. Суд встановив,що на острові Хіос немає адміністративного суду, де заявників затримали, а на острові Лесбос є лише один.

У зв'язку з цим Суд нагадує, що у попередніх подібних справах, він постановив, що було порушення п.2 ст.5 Конвенції, зокрема через те, що інформація, що міститься у відповідній брошурі, не могла бути проаналізована як інформація простою та доступною для заявників мовою, про юридичні та фактичні причини позбавлення волі, що надає можливість оскарження відповідно до п.4 ст. 5 Конвенції.

Суд зазначає, по-третє, що заявників не представляв адвокат, присутній у центрі. Він зазначає, що Уряд не надає жодних деталей щодо способу надання правової допомоги та, що ще важливіше, що він не визначає, чи достатньо кількості адвокатів та фінансових коштів для задоволення потреб всього населення, яке на момент затримання заявників становило понад тисячу людей. У зв'язку з цим вона зазначає, що Верховний комісар ООН у справах біженців встановив, що з 20 березня по 19 квітня 2016 року в портах в'їзду в країну не було безоплатної правової допомоги.

Що стосується Грецької ради у справах біженців, вона зазначила присутність двох адвокатів наприкінці березня 2016 року. За його словами, ці адвокати в основному допомагали неповнолітнім без супроводу. Обмежений доступ до юридичних консультацій також зазначив Human Rights Watch у своєму звіті після свого візиту 7 та 8 квітня 2016 року.

Що стосується загальних принципів, що стосуються застосування ст.3 Конвенції у справах, що викликають питання, подібні до тих, які порушуються, та стосуються, зокрема, умов позбавлення волі потенційних іммігрантів та осіб, які шукають притулку в прийомних або центрах утримання під вартою, Суд посилається на прецедентне право (див, МСС проти Бельгії та Греції [GC], №30696/09 , §§ 223 -234, ECHR 2011, Таракхельl проти Швейцарії ([GC], №29217/12, §§ 93-122, ECHR 2014; СД проти Греції, Табеш проти Греції, №8256/07, §§ 38-44, 26.11.2009 року).

Висновки: заявників дійсно було позбавлено можливості встановити законність їх затримання, адже протоколи про арешт були викладені незрозумілою для них мовою, правова допомога не надавалася.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п.4 ст.5 Конвенції).

Не було встановлено порушення заборони катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: запобіжний захід, екстрадиція, допомога перекладача, юридична допомога, право на захист