Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 березня 2019 року

у справі «Кобіашвілі проти Грузії»

за заявою № 36416/06

Щодо покладення в основу обвинувачення неналежних доказів та несправедливого засудження

Фабула справи: заявник вважає, що його засудження не відповідало вимозі справедливості, оскільки воно ґрунтувалося на підкинутих доказах; зокрема заявляв, що в нього не було ефективного засобу для оспорювання обшуку та доказів у кримінальному провадженні проти себе. Заявник скаржився, що під час затримання йому не вказали обґрунтованих підозр у вчиненні злочину. Згідно зі ст.6 Конвенції він скаржився на відсутність доступу до касаційного суду через рішення останнього відхилити його заяву як неприйнятну. Він також стверджував, що його особистий обшук був здійснений з порушенням ст.8 Конвенції.

Справа стосувалася скарги заявника щодо його засудження за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Стосовно заявника було постановлено обвинувальний вирок суду, згідно з яким його було визнано винним у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних речовин та призначено покарання у вигляді шести місяців позбавлення волі. Обвинувачення ґрунтувалося на даних протоколу обшуку заявника, складеного працівниками поліції.

Стверджувалося, що обшук був проведений у присутності двох свідків. Протягом усього часу судового розгляду заявник стверджував, що його не було піддано обшуку ні до затримання, ні після нього; заявляв, що речовину, яку було знайдено ніби під час обшуку, йому підкинули працівники правоохоронних органів. Апеляційна скарга заявника на вирок суду була визнана необґрунтованою.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що оскаржений особистий обшук заявника був ключовим моментов для порушення кримінальної справи проти нього. Особистий обшук був слідчим заходом, який забезпечував докази, на яких ґрунтувався вирок.

У поточній справі особистий обшук заявника проводився за відсутності попереднього судового ордера на підставі рішення, винесеного начальником відповідного відділу поліції. Це був дійсний порядок за невідкладних обставин, як це передбачено пунктами 2 та 4 ст.290 КПК. Суд зазначає, проте, що рішення, без посилання на будь-які відповідні фактичні обставини, просто складалося з попередньо набраного тексту на ім'я заявника, доданого вручну і примітки, що він підозрюється в незаконному володінні наркотиками.

Суд вважає, що фактичні обставини обшуку були також сумнівними та залишалися такими протягом усього судового розгляду. Заявник стверджував, що наркотики не належали йому, і його друзі, які були свідками його арешту стверджували, що заявника не було обшукано. У відповідь Уряд стверджував, що в обшуку брали участь два незалежні свідки, які відповідно до законодавства, повинні бути незалежними спостерігачами слідчого заходу та гарантами від можливих зловживань поліцією.

Суд зазначає, проте, що, коли свідок був допитаний в суді, він змінив свої попередні показання, стверджуючи, що він не був присутній при обшуку і дав неправдиві свідчення під тиском. Національні суди, однак, просто дійшли висновку, що заява, яку він дав у суді, не є достовірною та є "нелогічною".

Що стосується другого свідка, то після відмови виступати перед судом першої інстанції він виступав перед апеляційним судом та підтвердив свою заяву. На той час захисник подав до суду документ, згідно з яким цей свідок був колишнім працівником міліції, і вони сумнівались в його показаннях на цій підставі, стверджуючи, що він діяв як представник міліції та виступав свідком, що свідчить у різних кримінальних справах. Однак апеляційний суд просто проігнорував цей доказ. За таких обставин Суд вважає, що присутність двох свідків під час особистого обшуку заявника та їх наступні показання в суді не сприяли належним чином з'ясуванню фактичних обставин обшуку.

Що стосується судового перегляду після обшуку, Суд вважає, що цей захід як такий не був доступний заявнику. Все, що суддя мав в своєму розпорядженні при ухваленні рішення була рукописна записка від одного зі співробітників поліції, що стосувалася обставин обшуку і заяви двох свідків, які нібито були присутні в обшуку. Вивчивши запит та документи, суд визнав обшук правомірним, встановивши, що він дійсно був невідкладним заходом та не порушив норми законодавства. Однак таке рішення не було підкріплено будь-якими відповідними фактичними обставинами.

Суд зазначає, що заявник просив суд першої інстанції відхилити протокол обшуку як доказ, але його прохання було залишено без відповіді. У ході апеляційного провадження заявник прямо вимагав, щоб суд визнав протокол обшуку неприйнятним доказом, оскільки він містив низку процедурних недоліків та фактичних невідповідностей. У відповідь апеляційний суд просто визнав, що початкове рішення про проведення обшуку без ордеру було належним чином підписане вищим працівником міліції і тому було прийнятним.

Суд приходить до висновку, що заявнику не було надано ефективної можливості оскаржити обставини його обшуку та виступити проти використання доказів, отриманих у результаті.

Як вже було зазначено Судом вище, докази, надані свідками, не були переконливими. Що стосується працівників міліції, Суд зазначає, що вони належали до органу, який ініціював провадження, тому вони мали інтерес до результатів обвинувачення. Їх інтерес був особливо очевидним з огляду на твердження заявника про те, що вони підклали йому наркотики. Тим не менш, їхні показання автоматично сприймалися як об'єктивні на відміну, наприклад, від друзів заявників. Суд зазначає, що заяви працівників міліції суперечать рішенню про наказ про обшук заявника без судового наказу. Однак ця невідповідність була просто ігнорована національними судами.

Висновки: в сукупності, процедурні порушення в ході особистого огляду заявника, непослідовні і суперечливі дані, що стосуються фактичних обставин обшуку, з неадекватним судовим наглядом як до і під час судового процесу, в тому числі відмова національних судів розглянути твердження заявника про те, що наркотики не належали йому спричинили в цілому несправедливість судового процесу.

Решту скарг Суд визнав неприйнятними та відхилив.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: доказова база, залучення доказів, перевірка та оцінка доказів, достовірність доказів, слідчі дії, обвинувальний ухил