Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 березня 2019 року

у справі «Явас та інші проти Туреччини»

за заявою № 36366/06

Щодо заходів держави по врегулюванню пенсійного забезпечення в умовах дефіциту бюджету

Фабула справи: пославшись на ст.1 Першого протоколу до Конвенції, заявники скаржилися на зменшення розміру їхньої пенсії порівняно з тим, що був встановлений їм при виході на пенсію.

12 заявників працювали протягом тривалого періоду часу в турецькій страховій компанії. Справа стосувалася зменшення розміру пенсій за віком, в деяких випадках навіть на 50 %, у результаті «адаптації» у зв'язку із дефіцитом бюджету.

За часи роботи в компанії заявники сплачували підвищені вдвічі ставки внесків порівняно зі встановленими законом необхідними сумами внесків до страхового медичного та пенсійного фондів. У зв’язку із цим заявникам було призначено «додаткову пенсію».

Рішенням Ради міністрів фонд заявників був переданий під управління органу соціального забезпечення. Орган соціального забезпечення вирішив зменшити розмір пенсії заявників шляхом «адаптації» у зв’язку з дефіцитом бюджету. Враховуючи, що це скорочення суперечило принципу права на пенсію, розмір якої після досягнення пенсійного віку був більшим, аніж після адаптації, заявники звернулися з позовом до суду.

Судове провадження у справах заявників тривало понад 4 роки, але завершилося не на користь заявників.

Правове обґрунтування: Суд зазначає , що в даному випадку не підлягає сумніву, що заявники мають право на пенсію. На думку Уряду, втручання в соціальне забезпечення не є порушенням прав заявників на повагу до їх майна.

Суд зазначає, що в цьому випадку пенсії заявників були зменшені, в деяких випадках майже на 50%. Суд не ставить під сумнів, що цей захід "передбачений законом" або що переслідував "законну мету". Таким чином, він вважає, що питання, яке може виникнути у сфері Конвенції, полягає у з'ясуванні, чи не було понесено заявниками надмірного та непропорційного тягара, який, навіть якщо враховувати широкий запас вдячності державі з питань соціального законодавства не може бути виправдано законними інтересами громади.

Суд зазначає, що у цій справі у 2001 році рада директорів турецької страхової компанії встановила, що до фонду увійшли 105 діючих філій та 180 пенсіонерів і вирішив , що пенсії і пільги філії будуть виплачені в межах, передбачених Законом № 506. Тоді, за рішенням Ради міністрів грошові кошти були переведені до установи соціального забезпечення. Суд зазначає, що метою заходів, що вживалися Радою Міністрів, було максимально обмежити можливі втрати коштів заявників та інтегрувати їх у загальну систему, щоб вони могли надалі отримувати пенсійні виплати та іншу грошову допомогу.

Суд також враховує той факт, що коригування не мало зворотної дії та що тривалість надання послуги страховій компанії було віднесено до періодичних внесків у розумінні закону.

Висновки: Суд зазначає, що скорочення пенсій заявників, в деяких випадках в половину, щоб інтегрувати ці пенсії до загальної схеми, передбачено Законом № 506, і вважає, що метод коригування питання, про яке йде мова, не може розглядатися як нерозумний або непропорційний. Хоча це правда, що внаслідок цього перерахування та коригування пенсій заявників, останні втратили частину виділеної суми, правда також, що вони продовжують користуватися загальною схемою, не зазнаючи жодної дискримінації порівняно з тими, хто отримує свою пенсію за цією системою.

Суд вважає, що заходи, піддані критиці заявників щодо зменшення їм пенсійних виплат є законними та доцільними.

Констатовані порушення: не було встановлено порушення права на захист права власності (ст.1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: діяльність пенсійного фонду, правомірність коригування розміру пенсії, пенсійне законодавство, процедура зменшення соціальних виплат