Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 березня 2019 року

у справі «Кангерс проти Латвії»

за заявою № 35726/10

Щодо порушення презумпції невинуватості шляхом незаконного врахування ознаки повторності при засудженні

Фабула справи: заявник скаржився, що його було визнано винним у повторному скоєнні проступку, тоді як його апеляція щодо першого правопорушення все ще перебувала на розгляді в суді, що порушило його право на презумпцію невинуватості.

Заявника зупинили представники поліції та склали протокол про керування автомобілем у нетверезому стані. Він оскаржив протокол у міський суд, який постановив рішення на користь заявника і повернув посвідчення водія. Апеляційний суд скасував це рішення, оштрафував заявника і заборонив йому керувати автомобілем впродовж двох років.

Згодом заявника знову зупинили представники патрульної поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення та наклали штраф на нього, оскільки він керував автомобілем у період дії дворічної заборони на таке керування. Заявник подав апеляцію, стверджуючи, що скасування рішення міського суду було необґрунтованим і, таким чином, з юридичної точки зору йому не було заборонено керувати автомобілем.

В той час, коли провадження проти заявника, пов’язане з першим правопорушенням, все ще розглядалося в національних судах, його знову зупинила поліція та звинуватила в повторному порушенні заборони керувати автомобілем. Заявник оскаржив звинувачення, посилаючись на той факт, що розгляд першої справи про його незаконне керування автомобілем під час заборони ще тривав. Його апеляція була відхилена. Серед іншого, апеляційний суд встановив, що якщо рішення про перше правопорушення не було скасоване або призупинене, воно було юридично обов'язковим і необхідно було враховувати його при класифікації проступку як повторного правопорушення. З урахуванням наведеного заявник був засуджений до п'яти днів адміністративного затримання і штрафу. Суди зрештою відхилили апеляцію заявника щодо першого правопорушення та було винесено остаточне рішення у справі.

Правове обґрунтування: п.2 ст.6 Конвенції вважається таким, що застосовується у випадках, коли рішення суду, ухвалене в одному судовому провадженні, яке має зв'язок з іншим кримінальним провадженням, яке одночасно триває проти особи, може означати передчасну оцінку вини особи.

Презумпція невинуватості буде порушена, якщо судове рішення чи заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відображають думку про вину до того, як її вину доведено згідно із законом.

Це і є суть принципу презумпції невинуватості, що особа може бути визнана винною тільки на підставі остаточного обвинувального вироку відповідно до закону. Презумпція невинуватості не може перестати застосовуватися в апеляційному провадженні лише тому, що обвинувачений був засуджений у першій інстанції.

Суд зауважує, що національні суди встановили, що заявник повторно вчинив правопорушення за кермом. При цьому суди прямо посилалися на звіт про адміністративне правопорушення від 31 липня 2009 року, стосовно якого апеляція ще розглядалася судом першої інстанції.

Суд визнає важливість забезпечення ефективної безпеки дорожнього руху, гарантуючи, що правопорушення, пов'язані з дорожнім рухом, не залишаться безкарними. Однак стосовно заявника Суд зазначає, що через те, що заявника визнали винним у повторному правопорушенні йому було призначено не лише вищий штраф, а й покарання у виді арешту на п'ять днів. Більше того, заявник повинен був відбути це покарання до завершення провадження стосовно первинного правопорушення.

У цій справі, як свідчать дані Уряду, презумпція стосувалася того факту, що заявник вчинив злочин, який був предметом іншої групи проваджень. Суд нагадує, що презумпція невинуватості виключає винність поза кримінальної справи перед компетентним судом першої інстанції, незалежно від процесуальних гарантій в паралельних засіданнях.

Висновки: національні суди допустили грубу помилку, визнавши заявника винним у повторному вчиненні правопорушення. Адже в цей час апеляція щодо першого правопорушення все ще перебувала на розгляді в суді.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.2 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: адміністративний процес, умови врахування ознаки повторності, апеляційне оскарження, загальні засади призначення покарання, гарантування дотримання принципів судочинства