Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 червня 2019 року

у справі «Белей проти України»

за заявою № 34199/09

Щодо жорстокого поводження по відношенню до затриманого

Фабула справи: заявник скаржився, що його затримання працівниками відділу міліції не було законним з 14 години 27 травня 2008 року до 19 годин 52 хвилин 28 травня 2008 року, оскільки не було запротокольовано та не відповідало вимозі закону.

Заявник також скаржився, що він був підданий тортурам та катуванню у відділі міліції, і органи влади не ефективно провели розслідування скарг заявника.

Заявника було обманом запрошено до відділу поліції, нібито для того, щоб обговорити його минулу службу в поліції. По прибуттю на місце, заявника було затримано, згодом працівники міліції змушували його визнати вбивство.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що оцінюючи докази у позові про порушення ст.3 Конвенції, він приймає стандарт доказування "поза розумним сумнівом".

Суд зазначає, що згідно з висновками експертів деякі травми заявник отримав за три- сім днів до медичного огляду, тобто до затримання. Відповідно, він не може їх врахувати при розгляді скарги заявника. Однак низку інших травм він зазнав або міг зазнати у той період, протягом якого він перебував під ув'язненням.

Суду важко погодитися з версією про те, що працівники поліції не могли побачити жодних ушкоджень заявника ввечері 28 травня 2008 року, оскільки працівники ізолятору побачили ці травми через кілька годин. Замість того, щоб намагатися викласти будь-яке пояснення щодо травм заявника, яке, за його словами, було завдано йому у Волновахівському відділенні міліції, прокурор, здається, не врахував експертних висновків щодо кількості цих травм і покладався виключно на заяви працівників міліції та записи в книзі відвідувачів поліції. Не було зроблено спроб встановити, де ще може перебувати заявник 27 та 28 травня 2008 р. та обставин, за яких у той період він отримав або міг отримати травми, згідно з вищезазначеними висновками експертів.

За відсутності будь-якого правдоподібного пояснення Уряду щодо травм, отриманих заявником під час його затримання у Волновахівському відділенні поліції, Суд вважає достатньо встановленим, що заявник зазнав їх внаслідок жорстокого поводження, за яке держава- відповідач повинна нести відповідальність.

Суд вважає, що показання заявника про його жорстоке поводження були детальними, послідовними та незмінними як на внутрішньому рівні, так і перед Судом. Отримання травм заявником значною мірою підтверджується експертним медичним висновком, який не був оскаржений Урядом. Зокрема, цей звіт не виключав утворення заявником ряду гематом та потертостей внаслідок затягування поліетиленового пакета, різкого підняття іншою людиною рук, скручених за спину та в результаті ударів. Незважаючи на те, що медичні висновки експертів не встановили, що деякі травми заявника були спричинені електричним струмом та всі його травми були завдані під час його незапротокольованого затримання, вони все ж встановили, що під час затримання були отримані численні травми.

Висновки: жорстоке поводження здійснювалося за закритими дверима в поліцейському відділенні, де заявник не мав засобів для опору. У цих умовах фізичний біль, пов’язаний з травмами, повинен був посилюватися почуттям безпорадності, гострого стресу та тривоги. Більше того, жорстоке поводження заявника було навмисним і мало на меті вилучення у нього доказів стосовно злочину, у якому його підозрювали.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п.1 ст.5 Конвенції), заборона катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення свободи, офіційний документ, медичне обстеження, побиття, підвішування, вибиття показань